Колись, багато мільйонів років тому, планета Нептун, була найвеличнішою з-поміж усіх. Там росли небаченої краси квіти і жили найдивовижніші у всесвіті тварини. Планета процвітала і була найбільшою з усіх планет Сонячної системи.
Одного разу вітер приніс насіння зовсім нової для Нептуна рослини.
Коли філіціс (така була назва квітки) почав розцвітати, планету сколихнула його властивість. Для росту й розвитку квітці було потрібно багато поживних речовин, значно більше, ніж будь-якій тварині чи рослині.
Згодом філіціс майже розцвів, в процесі стаючи все гарнішою і гарнішою квіткою. На стебельці у неї росли шипи, які неможливо було ні зрізати, ні зігнути, хоч вони тільки-но з'явилися, як і сама квітка. Пелюстки у неї були дуже гарні і червоні, неначе кров.
Щоб жити, рослина висмоктувала енергію з Нептуна, квіти почали чахнути, висушуватися річки, озера та інші водойми, і від нестачі води та їжі гинути тварини. Сама ж планета поступово зменшувалася, а філіціс - ставав ще гарніше цвісти.
Філіціс був у цілковитій безпеці, адже всі тварини боялися його гострющих шипів, і більше ніхто не міг допомогти планеті.
Пройшло багато часу й Нептун став такий, як ми його знаємо. У космос почали літати люди, але ніхто і ніколи більше не бачив філіціса.
Він і досі росте в найпотаємнішому місці на всій планеті. За цей час всі його пелюстки стали чорні, мов ніч, і тільки одна з них і досі була яскраво-червона, неначе кров.
Ця пелюстка служила нагадуванням, якою філіціс був величною й гарною квіткою на колись найбільшій і найкращій планеті Сонячної системи.
Коментарі