Ти ввірвався в моє життя, наче той безумний осінній вітер. Ось так просто, одним прохолодним туманним ранком увійшов в моє серце і від тоді поселився в ньому… навічно. Без тебе моє життя не мало б сенсу, ти навчив мене багатьом речам, показав справжній світ, подарував мені своє серце. А я лише тонула в твоїх прекрасних блакитних очах. Ти завжди був поруч зі мною, попри усі слова та заборони. Тебе ніколи не хвилювали тихі перешіптування за нашими спинами. А я так боялася. Втратити тебе було моїм найгіршим нічним жахом. Кажуть, сни мають властивість збуватися. Краще б я не засинала…
Ти ж обіцяв, клявся, що ніколи не залишиш! Я була такою щасливою. Усі мої найкращі моменти так чи інакше пов'язані з тобою: нічне побачення в парку розваг і десятки радісних полароїдів, величезна плюшева акула та цілий день подорожі на твоєму мотоциклі; 325 ромашок, як нагадування про час нашого першого поцілунку; битва сніжками на задньому подвір'ї школи і той смачнючий пиріг з персиками; ти під моїм вікном і купання у водоспаді; розбиті колінки після змагання на роликах і твої руки повністю зафарбовані зеленкою; шалені походи в супермаркет і 2 доби без сну через черговий ванільний серіал…
Ти казав, що нас не розлучить жодна жива душа і ми завжди будемо разом. Наші тихі розмови в парку про чудове майбутнє й іскри ентузіазму в твоїх примружених від сонця очах найбільше ранять мене зараз. Адже це все враз стало просто неможливим. Той страшний вечір і я, що 5 годин прочекала тебе біля мого будинку.
Кажуть, з часом біль минає, а життя повільно повертається на свою звичну колію. Мовляв, безглуздо горювати за тим, кого не повернути. А моє улюблене: люди, яких ми любимо, ніколи не покидають нас і завжди знаходяться поруч. Дійсно?!! Ну що ж, тоді ти напевно забув про мене, бо минуло вже 4 з половиною найжахливіших років в моєму житті, а ти так і не прийшов.
На питання «в чому сенс життя?» я завжди відповідаю, що він не в чому, а в кому. Мій був і є в тобі. Сьогодні він нарешті знову повернеться до мене. Чекай на мене в нашому місці. Там, де нас двоє…
Коментарі
Ні, Василю Федоровичую. Цей твір уже був поданий на фестиваль 2020 року, хотіла просто виставити його на загальний огляд. Проте зараз працюю над новими творами!
Я дуже рада!! Дякую!
Велике спасибі!
Щиро дякую!
Авторка не тільки щиро, цікаво, душевно розповіла про свої переживання, й зробила це з художнім смаком та письменницьким талантом.
Бажаю щастя і подальших творчих успіхів.