Сіяло латане сонечко, загублені промені танцювали у міріадах ластовиння, грайливий вітерець заплутував волошки в пасмах рудого волосся.
Усмішка з гірким присмаком полину всілася на вустах.
У часи завірюхи на шляху утримувало лиш одне: вмуровані принципи, складені в цеглинки її світобудови.
Весна – пора змін.
Ніколи не знаєш, яка із особистостей захопить керування: Примхлива, Ласкава, Мрійлива, Жорстока.
Цією особливістю дівчинку наділили Зорі. Вони нарікали Весну боротися: за світлу сторону, ясність розуму, щирість вчинків. Інакше – Упевненість загубиться в безодні Всесвіту. Протилежності, вплетені візерунком у кров, створювали різні незручності: викликали люті хуртовини, затьмарювали латане сонечко, знищували полум'яні первоцвіти. Відшукати себе, закохатися в момент – головні завдання, що постали перед Весною…
А доти – триватиме нерозбериха.
А хто в ній переможе – залежить лише від неї…
Коментарі
Легенда Єлизавети вписується в реальні особливості весни кожного року.
Твір цікавий, спонукає до творчості.