Мене звати Юліана, народилася в Україні в Чернівцях. На даний час проживаю і навчаюся у Парижі. Обожнюю читати і писати прозу та поезію, хочу стати письменницею.
Лора, якій 13 років, мріє про домашню тваринку!
Зазвичай усі діти просять у батьків собаку або кішку, а я мрію про ТИГРА! Я завжди просила тигрика у Святого Миколая і в діда Мороза, але, на жаль, його не отримала.
Моя мама казала, що, напевно, вони не змогли знайти його, але я не ображаюсь.
Раптом я почула, як скриплять мої сходи, то мама піднялась, щоб побажати мені доброї ночі .
– Лоро, йди спати, вже 23 година ночі! Все, на добраніч, – сказала вона.
– Добре, вже лягаю, – відповіла я.
Мама вимкнула світло в моїй кімнаті і зачинила за собою двері. Вона мені дозволяє не спати аж до 23 години. Я лягла і одразу ж заснула.
------------
Якось дівчинка блукала лісом, вона погано бачила, оскільки там було темно.
Раптом перед її очима з’явилась якась дивна постать. Дівчинка напружилась, аби краще її розгледіти. Від побаченого вона не могла поворухнутись ! Це була тигриця! З гарними синіми очима!
– ААаа! Не...не...підходь до мене! – злякано закричала дівчинка.
Тигриця пильно подивилася на дитину і почала наближатися до неї. Від страху дівча оніміло і стало бліде, неначе стіна. Та раптом самиця шарпнула лапою і залишила слід на плечі дівчинки. Дитина від страху і болі впала.
– АААА АААА! – закричала я і прокинулась вся в паніці. На вулиці було ще темно. Розплющуючи очі, я відчула страшний біль на моєму лівому плечі. Глянула на своє плече і... ледь не оніміла! Там був відбиток лапи з кігтями! Раптом блиснула блискавка, і заперіщив дощ! Я спробувала себе заспокоїти. Та все дарма: мене трясло, нібито в мене була лихоманка ! Але все ж таки я заснула.
– Лоро, в тебе все добре? – запитала мама вранці, коли я снідала.
– Напевно, вона не могла заснути, бо сьогодні ж її день народження! – сказав тато, який щойно вийшов з кімнати і сів з нами снідати.
– Ну так, – сказала я.
– Добре, сонце, ми з татом ідем на роботу. Що ти хочеш на вечерю?
– Давай, як завжди ! У Макдональдс! І багато чіпсів з фантою!
– Добре, тоді до вечора. Подарунки теж будуть вечером.
– Добре, – відповіла я.
Раптом знову відчула біль у лівому плечі і кинула виделку під стіл спеціально, щоб погладити плече. Мама і тато цього не помітили. Батьки вийшли з-за столу і почали збиратися. Піднявшись, я почала доїдати свої пластівці.
– Лоро, ми пішли, – сказав тато.
– До зустрічі, – відповіла я.
Батьки зачинили двері. Вдома я залишилась одна.
Глянувши у вікно, побачила, як тихо падав сніг! Я посміхнулась. Хоч би щось добре! Закінчивши свої справи, я попрямувала до себе в кімнату, але, піднімаючись сходами, почула якийсь дивний звук з горища. У мене завмерло серце!
– Таак... Без паніки, – заспокоїла я себе. Мої батьки мене просили не ходити на горище, бо хтозна, що може статися. Тато жартував, що там є інопланетяни, які прилітають з космосу, а мама казала, що там дуже брудно і чого туди лізти?
Я взяла всю мужність у кулак і потихеньку пішла. Ступивши на останню сходинку, обережно відчинила двері. Пізніше я засвітила ліхтар і побачила перед собою коробку. Обережно ступила до коробки і боязко заглянула туди: не повірила своїм очам. Це ж... ТИГРЕНЯ! Маленьке, біле, з фіолетовими очима тигреня! І тут я згадала про сон і відбиток на моєму плечі. Глянувши на звірок, помітила на його лапці такий самий слід! Я подумала, що ми створені один для одного! На радощах обійняла тигреня, воно було таке миле і тепле! Це дивно, бо на горищі було страшно холодно! Коли батьки повернулись додому, вони були шоковані.
– Лоро! Звідки ти його маєш? – спитала мене мама. Уже сотий раз, напевно, за цей вечір.
– Мамо, я його знайшла! Я вже хотіла було кричати.
– Як це знайшла?! – не вгавав тато.
– Ну от так! – відповіла я.
– Мамо, тату, давайте залишимо його, будь ласка! Це все ж таки мій день народження! – благально попросила я. Батьки перезирнулись.
– Ну добре, дай нам хоч глянути на нього, – сказала мама і взяла тигрика на руки.
– А він жирненький! – пожартував тато. Мама посміхнулась.
– Хай залишається! – сказали батьки.
– Урааа! Я його назву Філос! (з грецької перекладається як друг)
– Але, Лоро, не забувай, що коли він виросте, ми відвеземо його в Асканію-Нову. Це все ж таки не кошеня, а тигр! І йому потрібно купити іграшки, вигулювати і бажано, щоб його ніхто не побачив. Інакше в нас можуть виникнути проблеми. І то великі! – зітхнула мама.
– Гаразд, гаразд! – радісно вигукнула я, ніжно погладивши тигреня. Воно тихенько загарчало! Ми сіли за святковий стіл, а тигрику я дала молока і нагетсів. Філос був радий!
Коментарі
Вийшло дуже цікаво, читається легко, захоплює...
Бажаю творчої наснаги, подальших успіхів у житті й творчості...