Не покидай надії, що скоро буде легше дихати на повні груди. Розімкнуться кайдани та спаде сталевий кокон із душі. Розчиниться в чистоті неба гнітючий біль, очистяться в джерельних водах сльози, википить й оновиться в тілі кров. Дихай вільно, насолоджуйся до легкого лоскотливого запаморочення в голові.
Серце злякається, руки тремтітимуть, очі стрибатимуть до зірок, ноги приклеяться до землі, душа облетить усю планету… Хапай моменти, мов грайливого кота, котрий прагне втекти, за хвоста. Тваринку не складно приручити, і вона обов'язково вдячно муркотітиме щодня.
Висловлюй думки, щебечи про те, що хвилює. Життя ввечері завітає на чаювання, от і постав питання про його бачення змін у твоєму сценарії. Проте не забувай, що звання режисера закріплене в серці. Можеш перекроїти текст, можеш додати чи вилучити другорядних героїв. Рішення за тобою.
Життєвий шлях, мов море, котить хвилі за течією… Ти можеш стати за штурвал і скерувати напрям! Не варто волю пускати на воду без капітана корабля. Вири тягтимуть на дно, міражі ткатимуть зі свідомості нитки, шторми коситимуть рівновагу. Пливи сміливо. Не дай стихії володіти тобою. Контролюючи, знаходиш розуміння світу в підсвідомості.
Напиши на папері про все, що турбує. Склади літачка й відпусти в політ. Якомога далі. Нехай віднесе на крилах вітру проблеми на інший бік світу й не повернеться вже ніколи. Не акцентуй уваги на піщинках, будуй із цегли сходинки до нових звершень. Пісок тікатиме з долонь, а каміння, хоч і важке, створює надійну опору.
Вдумливо читай власну книгу життя.
Коментарі