– Ти тільки поглянь! Сьогодні небу зовсім затісно в хмарах. Воно онде – гуляє футболками перехожих. А цей промінчик ніби навмисно заплутався у волоссі цієї русокосої. Тільки бери та знімай. Ха-ха-ха, – дівчина залилася гучним сміхом.
– Я ж тобі кажу: ці твої метафоричні образи камера не спроможна обійняти! Фіксуй зображення – не більше.
– Та облиш, лише поглянь!
Хлопець дещо скептично зазирнув у дзеркало фотоапарата, але вже за мить усміхнувся й додав:
– А й справді, досить непогано знято. Іще трохи – і ти перевершиш учителя!!!
Синьоока Полтава була вкрай грайливою того вечора: її душа відкрилася мандрівним фотографам, ніби запрошувала зберегти щось фантастичне для нащадків. Мабуть, саме тому кадри виходили навдивовижу яскравими та емоційними. І не важливо, що фіксували: природу чи мешканців міста.
– Ти неправильно знімаєш! Своїми вибриками порушуєш ази фотографії!!!
– Бла–бла–бла. Принаймні в мене на світлинах люди виходять живими та щирими!
– Але ж ти навіть не знаєш, як налаштовувати контраст чорного та білого!
– Ой, теж мені. Шлях, побудований на експериментах, частіше приносить геніальні плоди, аніж стежечка, прокладена «вчителями»! Краще покажи, що ти відзняв на «Зеніт».
Прохання було досить доречним. Після знайомства з цією дівчиною, його фотографії дуже змінилися: кожна плівка рясніла шаленою енергетикою. Це й не дивно: він любив світ через об'єктив, і кожен охочий міг у цьому пересвідчитися!
– Слухай, а якщо серйозно… у нас може щось вийти?
– Ти ж знаєш, я не люблю цю тему…
Насправді їм було легко разом. Але, за законами жанру, хтось любив сильніше. Він любив. А вона була дуже обережною: не зрозуміло, де літали її почуття, подібні вітру, який освіжав «замилене» бачення світу, та не дозволяв надихатися.
– Ось і все. Дякую тобі, хлопче, це був надзвичайно цікавий досвід, але я мушу рушати далі.
Проза
Палітра фотографа
- Автор: Єлизавета Пукас, 15 років - «Перевесло», Полтава, Україна
- Перегляди: 357
Коментарі
Так приємно відкривати нові грані у власних текстах!
На щастя, я теж мала змогу спостерігати, як мої друзі захоплено користувалися "Зенітом". Це настільки яскраві враження у фільмографії свідомості, що не могла про них змовчати. Цей потужний зв'язок між сьогоденням та минувшим має укріплюватися. Дякую!!
Зараз це робиться дуже просто. Однакової якості знімок може вийти, як у дорослого, так і в дитини.
Вийшов дуже цікавий екскурс в історію фотографії. А ми наче побували на екскурсії в ФОТОГРАФІЮ.
Мені дуже приємно читати ваш коментар, Маркіяне! Дякую вам!
И вам спасибо!