Було чи не було, так воно чи ні, але з давна люди переповідали всілякі легенди та історії про свої рідні села та міста де народились і живуть. Так із уст в уста, батьки - дітям, а ті своїм дітям аж до наших часів, збереглася легенда про наше село Яблунівка, що на Хустщині.
Колись, ще на початку VI ст., в часи Великого переселення народів, через Закарпаття проходили авари - це кочові племена з Азії. Люди - велетні, так називали їх у народі. Вони оселилися в землях на кордоні з Румунією.
Зелені пагорби, що посеред лісів та біля річки Тиса, полонили око старшого вожака племені аварів на ім'я Вар. Цей народ був дуже працьовитий і войовничий. Племя швидко стало пристосовуватися до нової місцини. Велику увагу вожака племені привернула гора Варгедь, у підніжжя якої вони стали жити.Там Вар і вирішив побудувати собі хижину. Дружина вожака Агна , дуже полюбляла яблука, тому авари довколишні пагорби почали засаджувати яблуневими саджанцями.
Вар був гордою, жадібною та злостивою людиною. Можливо б ці аварські племена жили б і до наших часів,на наших українських землях., але стався прикрий випадок, який змусив авар назавжди покинути землі Яблунівського краю.
Одного дня, так переповідається в легенді , Вар кинув виклик самому Богові . В ту мить вдарила блискавка і грім, ненависний вожак племені загинув. Самі кочівники швидко зібралися і всім племенем подалися до Румунії. Та легенда ,яка сталася з ними переказувалася з покоління в покоління усім довколишнім народам.
Минуло не одне сторіччя, коли знову стали заселятися землі поблизу річки Тиса та румунських гір.
Прийшли до влади угорські королі.
Від злих авар не лишилося і сліду. На горі, де колись жив Вар побудували сторожову вежу. З гори подавалися сигнальні вогні до інших володінь про допомогу або небезпеку. До вежі була одна кінна дорога. Вежа охоронялася сторожовими.
У 17ст. було прийнято назвати невеличке поселення – Фенеш, на честь угорського короля Фенеш - так звали короля, який викупив землі теперішньої Яблунівки. Це був чесний, добрий та мудрий король, який запамятався усім прийдешнім поколінням .
В часи його панування було названо гору на якій було розташоване володіння самого короля - Варгедь, що в перекладі з угорської означало - замкова гора.
Мінялися королі та мінялася влада, народжувалися легенди та переповідалися іншим, але залишилася незмінною земля на якій ми зараз і живемо. Може легенда про злого вожака племені авар і забута, та яблуневі сади квітують і досі білим цвітом та запахом з весни, запашними червоними яблуками восени приваблюють довколишніх жителів села.
Не дивлячись на легенди та історії, жителі теперішнього села Яблунівка дуже люблять Бога і ставляться з повагою до життя, та з повагою один до одного.
Коментарі
Я над цим працюю. І вже скоро буде готове продовження. Дякую.
Вітаю, але, здається, дослідження слід продовжити...
Вітаю з дослідженням села Яблунівка у якому мешкає юна колега.