Бібліотека дитячих творів

Проза

О п‘ятій ранку

Перегляди: 114
1 1 1 1 1 (1 голос)

У моєї душі колірна палітра, та зараз іноді прогалина зі словом. Роздивися навколо, бо як наважишся, буде важко відкинути втому. Я наводжу тут лад, підмітаю льох, знайомлюся з собою наново. Повір, те, про що з тобою говорю, це висота, де блукають хмари. Заходь на вогник, поставила чай — в обіймах хіба буває настільки тепло? Десь нявчить за вікном хвіст кота, він красивий, як зірки розливаються в його очах. Ось стілець, ось долівка, ось двері. До речі, ті самі, що ти змастив. А кажуть, реставраційні роботи тривають вічність! А інколи — їх не здатні завершить. Будеш гаряче? Буквально скипів! Я ще посиджу на ґанку: там накрапає дощ. Кажеш, не знаєш, що трапляється о п‘ятій ранку? Так, буквально, те, з чого складаєшся знову. Посидь ще трохи — поговоримо, може домовимось підлатати паркан. Смерчі, часом, були за дужі… о, кажеш, то не так складно звести докупи? На практиці, звісно, краще видно. Між іншим, після дощу лишаються калюжі — як тобі ідея станцювати навколо них?

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі

▲
Догори!
© В.Ф. Тарчинець,
© М.В. Тарчинець,
© «МАЛiЖ», 2010–2026
Передрук тільки із дозволу авторів проекту.
Всі права захищені.