«Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів», —
так українську мову описував Олесь Гончар. І дійсно, її звучання зачаровує, а
мелодійність відчувається в кожному слові. Мова — це не просто засіб
спілкування, це душа народу, його історія й сутність. Як сказав Володимир
Сосюра, «не світ, а всі світи». Саме це робить слово нашої
неньки таким дорогоцінним і неповторним.
Українська мова — одна з найбагатших у світі. Вона налічує близько 256 тисяч
слів, і кожне з них має неповторний тон, значення, історію. Кожне
наче відлуння давнини, що линуло з вуст наших пращурів. Важко точно сказати,
коли зародилася українська мова, адже знайдено небагато письмових пам’яток.
Але це не применшує її вікові цінності. Ще однією цікавою особливістю
української є наявність сьомого кличного відмінка — це робить мову більш
виразною та емоційною. Бо тільки українці можуть звернутися в такій формі:
Оленко, Тарасику, ведмедику, рибонько, квіточко!
Не менш цікава історія вивчення мови відомим українським письменником
Михайлом Коцюбинським. У його родині спілкувалися російською та польською, і
кожен уважно стежив за чистотою мови. Коли хлопчикові було всього 9 років, він
захворів на запалення легень. У гарячковому маренні він раптово почав говорити
українською. Після одужання письменник здивувався тому, як вільно у
хворобливому стані говорив словом, якого до того майже не знав. Це стало для
нього справжнім відкриттям, і з того моменту він зацікавився українською мовою,
почав писати твори, в яких згодом відкриється вся краса й сила нашого слова.
Мова — це частина національного надбання. Вона живе в піснях, традиціях,
казках, літературі, у кожному з нас. Любов до рідного слова — це не просто
визнання її краси, це повага до історії, до нації, до душі. Зневага
до мови Батьківщини, як зазначав Олесь Гончар, не дозволяє людині викликати
повагу до себе. Адже як можна шанувати людину, яка не любить свого коріння,
своїх джерел?
Я люблю українську мову за багатство, за мелодійність, за здатність передати
найтонші відтінки думок і почуттів.Слухати українські пісні, читати вірші й прозу,
що несе в собі живу енергію слова, мені подобається. Кожен звук в ній ллється як
музика, кожна літера відкриває для нас цілий світ.
Пишаюся мовою наших пращурів, адже вона є неодмінною частиною нашого
культурного спадку. Мабуть тому й вірші почав писати, і говорю рідною мовою. І
тішуся, що я УКРАЇНЕЦЬ.
Проза
Я люблю українську мову
- Автор: Артур Мірченко, учень 10 класу
- Перегляди: 518
Коментарі