Я не хочу війни, не хочу криків і болю, гірких сліз і запаху пороху, попелу вапняних стін і палаючих дахів… Я не хочу кожен день слухати сухий перелік смертей, не хочу бачити понівечені тіла молодих хлопців чи чорну хустину на голові засмученої мами… Я не можу дивитися на довгу стіну пам’яті та кілька рядків тексту до кожної фотографії на якій зображено не просто бійця, а чийогось коханого, що готував смачні сніданки, чи тата, що розказував вечором перед сном своїх діток чудові казки, а може найкращого друга з яким ти дивився футбол, відвідував музеї і театральні вистави.
Я не хочу аби лікарі з під вогню виносили поранених й рятували їх в «польових операційних», ризикуючи своїм життям.
Тільки в таких ситуаціях усвідомлюєш наскільки ж безцінне людське життя і яке ж воно скороплинне. Як одна мить і чітко прицілений снаряд можуть забрати у тебе можливість бачити обличчя рідних, вдихати запах грифельного туману, відчувати прохолоду ранків, смакувати смородину, заплітати волосся, сміятися…
І хай би як цинічно не прозвучала наступна фраза, але я звикла записувати усе, що спадає на думку. А думаю я про те, що кожна війна є абсурдною.
Я дуже хочу миру, хочу аби віднині і назавжди історія нашої держави була намальована синьо-жовтими фарбами на білому папері, і хай чорний колір на тій палітрі буде присвячений лише для зображення журавлів, а червоний – для калинових кетягів й густо плетеного намиста!
Коментарі
Дуже дякую за Ваш коментар. Я впевнена, що в нас все вийде, тут найкращі ліки - це час і правильне політичне виховання.
На жаль, деякі речі дуже важко викорінити з людської відомості, навіть якщо вони несуть поганий зміст
Цілком підтримую Вашу думку! Впевнена, що скоро в нашій країні настане мир і спокій!