Виходиш на вулицю запашною весною й бачиш красу її неземну. Відчуваєш шалений запах роси та квіток, що лине до тебе сповна.
Ідеш жовтогарячою вулицею, поглядаючи на красу сонячного басейну, що падає на землю. Бачиш будівлі фрескооблаштовані й продовжуєш іти далі, звертаючи увагу на той парк, що так рясно висвічує своєю зеленню. Думаєш, що це все нескінченне й та весна вічна, яскрава, нескінченна… Але надходить тьма й ховає в собі ті сонячні басейни краси. А ти продовжуєш споглядати, сподіваючись на повернення.
Коментарі