Якось жили по сусідству два хлопчики - Андрійко та Юрко. Андрійко був добрим, самостійним, вихованим і розумним, а Юрко - там де бійка, там і він.
Одного разу вони вдвох пішли на матч з футболу. По дорозі хлопчики побачили ларьок з морозивом.
- Андійку, - промовив Юрко, - купи мені морозиво, бо у мене немає грошей, а поласувати солоденьким так хочеться.
Насправді у нього були гроші, але він сказав неправду, бо завжди так робив.
- Добре, - погодився Андій.
Зївши по морозиву, вони весело пішли до стадіону. Матч був чудовий, хоча Юрко весь час кричав, що наші програють.
Наступного дня Юрко завітав до Андрійка. Став під вікнами хлопчика галасувати.
- Адрій, Андрійку, вийди подивись, якого велосипеда купив мені дядько Степан. Ходімо кататися!
Андрійку не хотілося йти, бо у нього був старенький велик, ще той, що йому подарував батько на десять років, а відтоді пройшло чимало часу. Та щоб не образити свого друга він вийшов, і хлопці пішли кататися на велосипедах. День був чудовий, гріло сонечко, продував теплий легенький вітерець. І та мить ще стала милішою, коли хлопці побачили цирк, який стояв біля самої дороги, яку вони долали на великах. Юрко швидко до кишені, витягнув повну жменю дрібних грошей і взяв квиток до цирку. У його друга не було грошей, та не дивлячись на це, Юркові було байдуже.
- Ти почекай тут, а я сходжу на цирк, подивлюся, а далі все тобі розповім.
Андрійко, образився бо лише вчора він купував йому морозиво, а сьогодні Юрко, маючи гроші, не купив йому квиток. Ну то нічого.
Хлопчина був дуже здібним, от швидко став думати, як бути, щоб подивитися цирк. Поряд стояла жінка, що торгувала квитками, тими самими, що до цирку.
- Тьотю, давайте я вам допоможу, продаватиму квитки, адже залишилося до вистави мало часу, а квитків у вас багато?
- Я бачу, ти дуже розумний і мабуть здібний... може ти і правий, часу мало, а квитків у мене вдосталь. А чому ти не йдеш на виставу, адже цирк лише раз на рік приїжджає до села?
Хлопчик лише стис плечима, зрозуміло - грошей немає...
- От тобі десять квиточків, продаси - дам тобі бескоштовно квитка.
Зрадів Андрійко, адже він дуже хотів потрапити до цирку, щоб подивитися, бо ні разу не був на такій виставі. Хутко кинувся продавати квитки і не пройшло десяти хвилин, як всі вони були продані.
- От, тримай це твій, - промовила жінка з квитками.
Як же хлопчина зрадів, міцно тримаючи у руці той папірець.
- Дякую вам тьотю, щиро дякую!
- Та біжи вже, бо запізнишся на виставу, - промовила жінка.
Ще хвилину - і Адрійко протягав квиточка чоловікові, який стояв при вході і впускав на виставу до цирку.
- Тобі пощастило, хлопчику, - сказав він. - У нас є вільне місце на передньому ряді, проведу тебе і там тобі буде добре видно.
Радісно йшов Андрійко за дядьком, який йшов попереду, та все кидав поглядом на ряди, які стилилися один за одним, дивлячись де Юрко.
- От тут твоє місце, вмощуйся зручніше, - промовив до нього з посмішкою той дядько.
Не знав Андрійко, та це був сам господарь цирку, що приїхав у село.
Що там тільки не було - і леви, які стрибали через вогонь, і мавпочки, які каталися на велосипедах, і гімнастка, шо кружляла під куполом цирку... Не було такого, що б Андрійкові не сподобалось, він був зачарований побаченим.
Вийшовши з цирку після вистави, він побачив Юрка, який мав похмурий вигляд.
- Ти був на виставі? - промовив хлопчина.
- Так, так, - весело відповів Андрійко.
- Мені нічого не було видно, я був майже на останьому ряді. Пішли вже додому, - незадоволено вигукнув Юрко, взявши велика.
- Пішли, - тихо промовив Андрій.
Цілу дорогу Юрко не промовив ні слова, а Андрійко все знову і знову прокручував в голові все побачене...
Коментарі
Дякую. Тепер буду знати яким словом можна замінити ларьок.