На Срібній землі, над синіми водами Латориці височить рідне для мене місто Мукачево. Більшість вважає, що своє місто знає досконало: кожну вулицю, будівлю – все таке буденне й звичне оку. Правду кажучи, мені теж так здавалося, але прочитавши багато довідникової літератури, я дізналася більше. Виявилося, що моє місто не тільки виділяється архітектурою різноманітних стилів, а дало багато цікавих історій, видатних особистостей: талановитих митців, відважних патріотів і підприємливих людей. І про них я хочу вам розповісти.
Архітектура Мукачева вражає. Найвідоміші будівлі спроєктовані архітекторами з Європи. Сьогодні місто - це симбіоз стилів: ратуша і римо-католицька церква – неоготика, друкарня Грінштейна і драматичний театр (побудований за спрощеним архітектурним зразком будапештського театру “Вігсінгаз”) – сецесія, кінотеатр «Skala» – модернізм, каплиця Св. Мартина – готика. Хоча час наклав свої відбитки на будівлі, але приємно спостерігати, що Мукачево XXI століття майже зовсім не відрізняється від XIX. Прогулюватись вуличками й уявляти, ніби ти живеш в 1819 році, неймовірно. До речі, не всім відомо, що торговий дім (друкарня Грінштейна) не був би збудований, якби мукачівський єврей-мандрівник Грінштейн не залишився в Парижі тільки з однією монетою. Він спробував випробувати вдачу, виграв мільйон і повернувся додому.
З якого б боку не наближатися до міста, ви бачите визначну воєнно-архітектурну пам’ятку Середньовіччя – замок «Паланок». Мукачівці пишаються ним, адже у свій час він був неприступний. Завдяки будові замку вороги не змогли його захопити. І навіть якби потрапили у Верхню частину, то загинули б від розжареної смоли, яку лили по спеціальних тунелях у стелі. Але замок все-таки загарбали, тільки не силою, а хитрістю.
Не дивно, що мукачівці є побожними (у неділю через велику кількість людей неможливо проїхати вулицею). Адже після утворення Мукачівського єпископства в монастир на Чернечій горі почали надходити перші письмові книги церковного вжитку як із Заходу (наприклад, Михайло Драгоманов з Женеви посилав різну літературу), так і зі Сходу. Їх переписували монахи від руки та розповсюджували серед місцевого населення. Тому Мукачівський монастир став центром поширювання руської (української) культури. Школа, яка була створена при ньому, зазнала безпосереднього впливу Київської духовної академії та Острозької школи, вже тоді тут було чимало книг перших Острозьких видань. На мою думку, можна сміло ототожнити Мукачівський монастир з Києво-Печерською лаврою. Цікаво, що на Чернечій горі, у лісі, знаходиться печера з чотирма ходами, викопана першопоселенцями-монахами.
Коли я досліджувала історію рідного міста, два факти мене вразили найбільше. Вони насправді доводять, що цікаве поруч. Виявляється, що через вулицю Підгорянську, якою я вже десятий рік ходжу до школи, пересувалося безліч армій. Наприклад, російські царські війська, щоб придушити революцію (1849), та визволителі Червоної армії (1944). Другий факт не менш цікавий: на площі Миру перед ратушею поховано останки п’яти закарпатських партизанів-підпільників. Одним з них є Гаврило Логойда, який народився 1920 року в селі Руське на Мукачівщині. У цьому селі жили мої бабуся і дідусь, тут я в дитинстві часто бувала. Отож, він займався шпигунською діяльністю, переховував розвідників. Його дім жандарми закидали гранатами, було вбито трьох побратимів і трьох членів родини. Гаврила, Марію, Ганну та їх матір заарештовано. Потім партизана розстріляли в Мараморош-Сигеті. Мати та сестра Марія загинули в концтаборі Берген-Бельзен. Додому повернулася тільки Ганна. Неймовірно, що в дитинстві я проходила тими ж стежками, що й партизани-розвідники. Як багато цікавого про свій рідний край ви ще не знаєте!
Мукачево місто маленьке, затишне і різноманітне. Тут ви почуєте українську, російську, угорську мови та колоритний, можливо, смішний для туриста, закарпатський діалект. Зможете відвідати виставки відомих митців Срібної землі та придбати ексклюзивні полотна мукачівських художників, які є випускниками художньої школи ім. Міхая Мункачі. Хочете знати історію міста? Ласкаво просимо в замок «Паланок», де розмістився історичний музей. Ґазди та ґаздині гостинно почастують вас такими стравами як рокот-крумплі, попрікаш, гурка, сегединський гуляш з кнедликами, банош, лечо, човлент, подбивані лопатки, лоці-печенє та багато інших. Легко можна набрати декілька зайвих кілограмів. Ужгород і Мукачево постійно змагаються в різних аспектах життя міст. Весною, коли нарешті розквітає японська вишня, в Інтернеті розгортаються грандіозні баталії, де сакур більше. І якщо Вас хтось запитає, де найкраще вино і пиво, найсмачніший бограч, найяскравіша ялинка на Новий рік, найгарніші сакури в Закарпатті, надзвичайно працьовиті люди – відповідайте: «У Мукачеві, бо… Мукачево май ліпшоє!»
Коментарі
Приємно
Дякую за коментар!
Вдячна за коментар!
Дякую!