Розібратися в складній машині миру надзвичайно важко, тому, щоб зрозуміти, що ж це, нам слід створити в нашій уяві макет цієї системи. Візьмемо собі за взірець яблуневе дерево. Саме дерево, тобто стовбур і гілля нехай будуть прообразом миру. Листя, крона цього дерева – рідко для нас помітні людські чесноти. А ось на місце плодів – яблук – покладемо себе, друзів, знайомих. Таким чином ми будемо мати прекрасну модель, з якою нам буде легше зрозуміти значущість миру, чеснот і людей у цьому світі.
Спочатку розглянемо плоди нашого уявного дерева миру. Безперечно, яблунька росте й розвивається саме для того, аби жили яблука, спокійно наливалися сонцем, набиралися сили. Тобто розуміємо, що весь світ побудований на основі концепції «Світ для людини». Земля невпинно обертається навколо Сонця, ріки наполегливо біжать з гір додолу, повіває лагідний вітерець, дзвінко співають пташки, метелики перелітають з квітки на квітку – і все це створює комфорт для існування соціуму, творить атмосферу буття. Навіть Біблія говорить, що все було створено Богом для людини. Хоча сама людина цього не розуміє.
Мало того, що ми аналогічно до яблук, які висмоктують з дерева соки, виснажуємо Землю, так ми ще й руйнуємо нашу домівку непотрібними війнами.
Всім відома народна мудрість: «Зламати гілку дерева – зламати руку чоловікові». Тобто рану на дереві ототожнюють із раною на тілі людини. А ось ми переформулюємо дану цитату, щоб зрозуміти кожний аспект і наслідки війни в житті нашої планети. Покладемо на місце Землі себе. Тоді все очевидно. Відрубати гілку – все одно, що відтяти руки й ноги Землі холодними танками й смертоносними винищувачами. Її рух збиватиметься з істинної траєкторії в космосі, адже змінюватиметься модуль напрямку руху. Почне погіршуватися клімат, і, як наслідок цього інциденту, почнуть гинути тварини, популяції й цілі екосистеми. Невдовзі своє існування припинить і сама людина!
Продовжуючи цю тему, можемо сказати, що пошкодити стовбур, зідрати кору – все одно, що запустити нові фабрики зброї та артилерійські заводи, що виділятимуть в повітря речовини, що руйнуватимуть озоновий шар. Так, згідно з дослідженням цього явища, над Антарктидою в наш час щовесни формується озонова діра. Знищується наш єдиний захисник від справжнього ворога-загрози – вбивчої радіації Сонця. Трагедія полягає в тому, що ми розуміємо це, але тільки на рівні простої, маловпливової людини. Коли ж чоловік досягає вищого чину й отримує можливість діяти на карті глобального масштабу, його розум затьмарюється іншими, менш вагомими проблемами. Війна для цієї персони постає звичною справою, а її наслідки зовсім не беруться до уваги. Така людина уявляє себе влучним стратегом, королем на шаховій дошці. Але ведучи вдалі наступи й організовуючи ідеальний захист, вона навіть не замислюється над наслідками. Дошка ж не витримає такого навантаження без зупинки для відновлення.
Цікавий факт: коли «катують» дерево, на місці пошкоджень завжди виділяється смола. Коли підриваємо Землю гранатами й динамітом, скидаємо бомби, планета починає кровоточити, іншими словами вивергати лаву. Руйнування земної кори й мантії вибуховими снарядами й приладами призводить до землетрусів і заведення смертельних машин природи – вулканів. В залежності від активності й положення, вони можуть впливати як нейтрально, так і нести в собі численні жертви й значні матеріальні збитки.
Кожна війна, так чи інакше, але в дечому буквально нагріває Землю, й тому льодовики на полюсах починають танути, а далі рівень води стрімко підіймається. Розмірковуючи логічно, розуміємо, що це підвищує загрозу життям мільйонів людей повенями і затопленнями.
Підсумовуючи все це, сформулюємо висновок: збройні конфлікти знищують не тільки переможених, але й переможців. Ми живемо на дереві миру, використовуємо його ресурси, і це все гіпотетично правильно. Але ми воюємо одне з одним без причини – і це погано. На сьогоднішній день ми звисаємо на ниточці на дереві життя і, як те яблуко, в кожну хвилину можемо зірватися під вибухами війни і впасти в пітьму смерті. Адже війна змучує дерево, і енергія, яка б нас тримала на цьому світі, зникає. Через її дефіцит в'януть також листочки, війська позбавляють дерево миру – джерела енергії. Листочки живуть, дякуючи нам. Ми для них – життя. Їхні життя для нас – мир. Ми є мир!
Коментарі
Надзвичайно приємно чути від такої талановитої дівчинки-поетес и такі слова. Твої глибокі вірші можна сказати просто ілеальні, на які ткж варто звернути увагу журі. Я дуже радий, що ти захоплюєшся моїми творами. Для того і працюю)