Плацебо веде життя у абстрактному танці,
Фрагментами кадрів складає новий епізод.
І я, мов етап, ходячий синдром самозванця,
Примарною постаттю з вартісних аж до низот.
Константою час, але ми у ньому є змінні.
Вся пам'ять – картинки. А мрії – що й завтра, що й тут.
Думки оці – листя у довгому, димному тлінні,
Рядки між рядків відбитками шрамів знайдуть.
І хоч знехотя, не хочеться зовсім хотіти
Розплющити очі, дивитися навіть крізь дим
На власну незначимість, знаючи – сльози-тендіти
Так чи інакше розмажуть сценічний мій грим.
Це страх запитати, чи страшно почути мовчання
Як відповідь того, хто значиться як адресат?
Чи зможеш спитати, чи зможеш почути мовчання
Як відповідь того, хто значиться як адресат?
Вірші
Систематизована абстракція (на фестиваль-конкурс «Рекітське сузір'я – 2021»)
- Автор: Олена Федюра, 17 років - Червоноград, Україна
- Перегляди: 349
Коментарі
В існуванні таких переконався, коли відкрив для себе Вікторію Яким з Королева, а тепер Олену Федюру з Червонограда.
Я почуваюся розгубленим, коли читаю обох ВАС справді високої проби творіння.
Чому тоді не обійшов стороною? Та тому і не обійшов, що саме це хотів СКАЗАТИ.
І все таки перемагає здоровий глузд у сприйнятті даної реальності. Усе вірно, розвиток спостерігається тільки тоді, коли відбувається оновлення, виникнення нової якості, коли йде рух від старого якісного стану до нового, більш високого. Простіше кажучи, коли учень переростає вчителя. Вважаю вас обидвох талановитими та думаю, що поезія - ваше покликання або послужить трампліном до чогось дуже високого. Талановита людина - талановита у всьому.
Олена Федюра, думаю, з розумінням поставиться до того, чому я, на її сторінці, не дав індивідуальний відгук.
Хотілось би зазнати ВАС хоча б у недалекому майбутньому. Удачі ОБОМ ВАМ...