На конкурс Міжнародного фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021» у номінації «Поезія»
Далеко десь, в життєвих сивих ерах
У мареві рясному край землі
Пролились дні забуті по фужерах
Світили тіні райдуги в імлі
Нашепти снів барвистих пелехатих
Клопочуться в розгойданих слідах
Лилися сміхом венами пихатих
Відбитих сонцем й спечених світах
Стелились згадки тихо й лазурово
Поміж рядків епох ще зайвих слів
В свідомості людей ви так казково
Летіли враз, що ще й вогонь зотлів
В приярку мрій тріпалось мерехтіння
Шуміло в сні забутому життя
Так вабило твоє рясне цвітіння
Чудове смаком й щедрістю буття
Думки порожні цілували вічність
Світанки жа́лю плутались й добра
Злітали жаром бризків в потойбічність
Думки поезій щастя обира
Ми так любили злети, мов світіння
Від сумнівів втікали до зірок
Кохання й плинність часу – це спасіння
Від спогадів, залишивших урок.
Коментарі
Дякую за пораду, буду звертати на це увагу наступного разу
Ваші відгуки зігрівають серце і душу! Дякую за прекрасні слова
Тут не оцінити, не відгук складати...
Дай Бог осягнути значення "СЛІДІВ".
Ганебно будуть відгуки звучати
Для юних поетів від простих дідів...
Бажаю нових, таких же класних творів. Радуй нас!
Дякую Вам!