На конкурс Міжнародного фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021» у номінації «Поезія»
Стоїть високая гора,
Там ростуть смереки й буки.
До них мені піднятися пора,
Бо звідти чути птахів дивні звуки.
Я піднімаюсь тихо до гори,
Тримаючись за гілку граба.
Я прислухаюся до всього навкруги,
Бо це все запам'ятати варто.
Я дивлюся, як цвіте ромашка.
Я бачу звідси море гір і лісів.
Мені з цим всім розлучатись важко
І стояти хочеться навіки-віків.
Я тут почув спів пташок на калині.
Я тут побачив оленицю й оленятко.
Я підслухав розмову явора і яворини.
А ще пригадав я мудрі слова батька:
«Нехай усе на планеті живе, сину,
Люди, звірі, риби, птахи, всіляка тварина.
Бережімо, любий, кожну деревину,
Бо це найбільша на Землі родина».
Коментарі