Усе не просто так і, як ті двері, просто,
Без сенсу зміст, і стільки тут рядків,
А в них... що в них. Тут ми ходили в гості,
Без стуку, в душі. Майже без замків
Є майже всі кімнати. Принаймні, так здається.
Та скільки в цьому світі тавтологій.
Ти скоро підеш. Часто так із людьми стається.
Обірвеш повість на листках прологу.
А власне, от такою тут видалась свобода:
Літати поміж текстом, пірнати в голоси.
Ти думаєш, я дивна, а я собі господар,
Ти думаєш, а я притуплюю списи.
Вже досить вибачатись, шукаючи початки,
Й чи варто буди вдячним, знаходячи кінці.
Це все слова і тільки, без підпису й печатки.
І кожен свою правду тримає у руці.
Вірші
Співрозмовники (на фестиваль-конкурс «Рекітське сузір'я – 2021»)
- Автор: Метафора +1 (Олена Федюра, 17 років)
- Перегляди: 514
Коментарі