На конкурс фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021»
Буває, часом, доля несинхронною,
Мереживо наповнюється м'ятою,
Синфазність стає мрією бездонною,
Життя тривожить сон імли посвятою.
Буває, часом, прірва наче впертою,
Відтінки відіб'ються перфокартою.
Іронія, здається, є безсмертною,
Ховається за божевіллям квартою.
Буває, часом, ера таємничою,
Мелодія галактик лазуровою,
Теорія кохання мальовничою,
Мана мигне любов'ю пурпуровою.
Буває, часом, втіха лиш миттєвою,
Зробивши всю палітру мармуровою.
Печаль мене залишить кришталевою
Байдужою, самотньою, холодною.
Буває, часом, ніжність невгамовною,
Розлука покидає долю панною
І всупереч залишиться коштовною,
Збентежено й сполохано нежданною.
Коментарі
Навзаєм, Іване Івановичу!
Дуже дякую, Андрійку!
Повністю згодна з Вами
Бажаю перемагати й не здаватися. Час мінливий, але і швидкозмінний.
Твір оцінено 5-ма зірочками.
Вітаю!