Бібліотека дитячих творів

Вірші

Неосяжний дзеркальний світ

Перегляди: 816
1 1 1 1 1 (8 голосів)

На конкурс фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021»

Німе люстерко вкрало темні тіні,
Тремтіло наче срібні міражі,
Ховалося в безкрайому світінні,
Ковтаючи бездумні вітражі.

Німе люстерко сон не відпускало,
Нагадувало знов ляльковий світ,
Зірки дитячим сміхом огортало,
Полинуло з буденністю в політ.

Німе люстерко долю відпустило,
Гармонією сонця загуло,
Останній подих вітру запалило,
Мовчання, мабуть, наче й не було.

Німе люстерко котить сизі хвилі,
Відтінки залишає майбуття,
Нарешті заговорить в повній силі,
Збагнемо разом сенс його життя.

Коментарі  

Victorinkaaa
+2 #8 Victorinkaaa 29.06.2021, 05:48
Цитую Ігор Дах:
Так,згідний з авторами коментарів, що вірш хороший. Ставлю вищий бал,але не розумію ось цей рядок."Відтінки залишає майбуття" може краще б так: Відтінками лягає в майбуття.

Цей вірш має свою історію. Дзеркало - це те, на що люди звертають увагу постійно. Воно бачить все і є поряд постійно впродовж життя. "Нагадувало знов ляльковий світ", "зірки дитячим сміхом огортало" - це наше дитинство, минуле відображене в дзеркалі. "Полинуло з буденністю в політ - це наше сьогодення, наше теперішнє. А от "відтінки залишає майбуття" - дзеркало може тільки залишити відтінок про майбутнє, передбачення, адже ще не бачило його. Світ задзеркалля для нас невідомий та неосяжний. Дзеркало хоч і німе, але бачить наші постаті, емоції та почуття постійно, розуміє нас краще, ніж ми самі, адже показує наше відображення. Воно німе, але в останньому куплеті починає говорити тому, що вже не витримує тиск суворого світу. Тому саме таке висловлювання й існує в цьому творі.
Ігор Дах
0 #7 Ігор Дах 27.06.2021, 18:17
Так,згідний з авторами коментарів, що вірш хороший. Ставлю вищий бал,але не розумію ось цей рядок."Відтінки залишає майбуття" може краще б так: Відтінками лягає в майбуття.
Victorinkaaa
0 #6 Victorinkaaa 25.06.2021, 08:04
Цитую markrk21:
Вартує уваги членів журі конкурсу!

Вдячна!
markrk21
+1 #5 markrk21 25.06.2021, 07:40
Вартує уваги членів журі конкурсу!
Victorinkaaa
+2 #4 Victorinkaaa 25.06.2021, 07:11
Цитую Ісаєвич:
Поетку Вікторію Яким бентежить те, яким світ дістався її поколінню. Цей чудовий згусток болі душі ВОНА виплеснула на ТИХ, відповідальних за усі негативні зміни,з вини ЯКИХ сталися із ЗЕМЛЕЮ.
ТА АВТОРКА ОПТИМІСТИЧНО ДИВИТЬСЯ У МАЙБУТНЄ:

"Німе люстерко котить сизі хвилі,
Відтінки залишає майбуття,
Нарешті заговорить в повній силі,
Збагнемо разом сенс його життя."

Ця поезія і за змістом, і за поезійною цінністю претендує на вершину КОНКУСУ фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021»

Спасибі за таку високу оцінку! Буду старатися й далі радувати Вас!
Victorinkaaa
+3 #3 Victorinkaaa 25.06.2021, 07:10
Цитую andrijfodor:
По істині сильна поезія. Німе люсьерце – дзеркало душі. Заплакало воно сльізьми печальними в кінці, й, здається, судний день ударив по струнах життя. Та чи збагне вчасно людство дзвін той? Уже маленьке дзеркальце кричить у світ: "Зупиніться!". І сталося, що вода у водоспадах побігла вверх, пташки замовкли навік, німе люстерце спів їх поглинуло й заспівало. Та чи почує ті потужні слова в задзеркаллі буття людина, чи відчує, побачить? Трагедія в тому, що тенденції світу самогубні. Вікторіка – то дзеркальце хрустальне, вічне. Прислухаймося до її голосу, і побачимо в віддзеркаленні тому – німе люстерце..

Спасибі велике, мені дуже приємно!
Ісаєвич
+1 #2 Ісаєвич 25.06.2021, 06:39
Поетку Вікторію Яким бентежить те, яким світ дістався її поколінню. Цей чудовий згусток болі душі ВОНА виплеснула на ТИХ, відповідальних за усі негативні зміни,з вини ЯКИХ сталися із ЗЕМЛЕЮ.
ТА АВТОРКА ОПТИМІСТИЧНО ДИВИТЬСЯ У МАЙБУТНЄ:

"Німе люстерко котить сизі хвилі,
Відтінки залишає майбуття,
Нарешті заговорить в повній силі,
Збагнемо разом сенс його життя."

Ця поезія і за змістом, і за поезійною цінністю претендує на вершину КОНКУСУ фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021»
andrijfodor
+3 #1 andrijfodor 24.06.2021, 20:09
По істині сильна поезія. Німе люсьерце – дзеркало душі. Заплакало воно сльізьми печальними в кінці, й, здається, судний день ударив по струнах життя. Та чи збагне вчасно людство дзвін той? Уже маленьке дзеркальце кричить у світ: "Зупиніться!". І сталося, що вода у водоспадах побігла вверх, пташки замовкли навік, німе люстерце спів їх поглинуло й заспівало. Та чи почує ті потужні слова в задзеркаллі буття людина, чи відчує, побачить? Трагедія в тому, що тенденції світу самогубні. Вікторіка – то дзеркальце хрустальне, вічне. Прислухаймося до її голосу, і побачимо в віддзеркаленні тому – німе люстерце..

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі

▲
Догори!
© В.Ф. Тарчинець,
© М.В. Тарчинець,
© «МАЛiЖ», 2010–2026
Передрук тільки із дозволу авторів проекту.
Всі права захищені.