Уже під вечір, червоним сяйвом небо запало.
І полем чути, як гуляє вітер у траві.
Далеко видно сосни, дуби, там сонечко зникало,
Вовчиця вила, вовченята спали у лігві.
Завивала дужче й дужче так, аж до самого неба,
На мить затихло все, довкола навкруги.
Навіть лелека на болоті уткнув у воду дзьоба,
Боявся голову підняти до гори.
Вірші
Під вечір
- Автор: Леся Максим, 11 років - Хуст, Україна
- Перегляди: 320
Коментарі
Вийшов чудовий поетичний етюд