Коли надто тоскно і темно стає на душі,
Коли рівень моря за берег виштовхує горе,
Беру я мольберт, відкидаю вагання чужі,
Крокую писати пейзажі. Лиш небо прозоре.
Ніхто не зірве тяжко дану мені терапію,
У легкості фарби секрет - це сталева рука.
Мазки нашаровують нову броню із олії,
Розчинник роз’яснює хмари куток від кутка.
Уже серцевину просвітлює видиме сонце,
Ледь чутно рожевим тріпоче сумління за біль.
Малюю пір’їнки на крилах свого охоронця.
Проміння рефлексами ясно обрамлює ціль.
Вірші
Терапія
- Автор: Євгенія Семенова, 18 років - Полтава, Україна. Студентка ДЗ "ЛНУ ім. Т. Шевченка". Літературно-мистецька студія "Перевесло"
- Перегляди: 178
Коментарі
Бажаю Вам великої і доброї вдачі! Нехай вона буде завжди з Вами.
Дякую!