Автор балади переможець ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості "Об'єднаймося ж, брати мої!"
Хлопчик:
Я сидів,
У найдальший забився
Куточок,
Тіні-сполохи бігали
Десь по плечу.
Я його запитав:
- Вам не боляче, воїне-льотчику?
Але він, напевне,
Мене не почув…
Пілот:
А-а-а, дитинко,
Здоров…Це я…Воїн.
Ти, пробач, що не чув,
Бо літак гуркотів і дирчав.
Ти злякався, напевне,
До ранку
Тобі жалю та страху нагнав?
Але я все відчув,
Хоч і був десь у небі,
Як твій голос
було не відчуть?
Ти тепер не в біді
І не будеш у стресі:
Наші воїни скривдить
тебе не дадуть.
Чи болить мені ще?
Так, болить, милий друже,
Не проходить…
І серце пече і щемить
І за тебе, країну, за друзів…
Та літак мій уже не злетить…
Бачиш:
Села й міста обгоріли.
Глянь:
У рани вгризається скло.
Та душею ми
В хмарах у білих:
Політаємо ще -
Пані Смерті на зло.
Хлопчик:
А у хмарах у білих
Побачиш
Ти усіх,
Що навік в небесах?
Що ж ти там
Їм усім же розкажеш,
Як торують в бою
Перемоги наш шлях…
Скажеш їм,
Що ми не забули
Вікопомні Тараса слова,
Наберемося трохи
Ще сили,
Україна щоб
Була жива!
Багато з вас
Не залишилось…
Ще море сліз
Треба пролить?
Вдивляємось у синє небо,
Чи не гуде?
Чи не летить?..
І загуло…
І налетіло…
Не зорі-спалахи в очах.
А скільки мам
Вже посивіло?
Як пережить
Увесь цей жах?
Переживемо,
Бо сила в нас Тараса,
Його і дух,
І сила, й простота.
Всі пута рабські
Розірвемо,
Бо з нами правда,
Ще й свята…
Пілот:
Так, колись я
Проривався з боєм.
А нині небо -
Заплакане й сумне.
Чую:
Називаєте мене
Героєм,
Ні, не вважаю
Я таким себе.
Я ніколи в бронзі
Чи в граніті,
Не збирався жить,
Стоять віки.
Я хотів, щоб
У високім житі
Діти знов
Збирали волошки.
Щоб читали
На ніч ви молитви,
Щоб лежав
«Кобзар»
У вас на столі,
Щоб раділи
Сонцю діти
На звільненій
Землі.
Я лечу
Крізь зоряну хуртечу,
Через небуття та
Забуття.
Чи ж політ
Такий мій
Безконечний,
Як любов…
Як пам’ять…
Як життя…
Стогне вітер,
Тінь крила відкрито,
Пада на будинки,
На траву…
Дивляться щасливо
В небо діти -
Я ЛЕЧУ…
Я З ВАМИ…
Я ЖИВУ!..
Коментарі
Як любов…
Як пам’ять…
Як життя…" - як влучно.Погоджую сь з коментарями, відчувається вагомий ріст!
Дев'ятикласник Дмитро Зубко у своїй баладі показав глибину розуміння війни, з якою пішла Росія на нашу Батьківщину, назалежну країну, Україну
Я хотів, щоб
У високім житі
Діти знов
Збирали волошки.
Щоб читали
На ніч ви молитви,
Щоб лежав
«Кобзар»
У вас на столі,
Щоб раділи
Сонцю діти
На звільненій
Землі.
Молодець!