О, як згадаю сад квітучий біля хати,
І наші яблуні у білому цвіту.
Гомін пташок поміж гілля та запах м'яти,
О, як згадаю, ту щасливою весну.
І рідну матінку, що у дворі стояла,
Співала пісеньку неначе соловей.
Хвалила Господа та землю величала,
І сльози радості лились з її очей.
О, як згадаю мить оту, болить у грудях,
І голос мами чую часом уві сні.
Хоч, я далеко та така весна ще буде,
В нашім краю співатимуть ще солов'ї.
О, не журись, матусю, ти моя за мене,
Твій син на варті є та береже твій сон.
Молись ти Господу, прошу молися Нене,
В окопі лише я та вірний пес Патрон.
Вірші
О, як згадаю
- Автор: Леся Максим, 13 років - Хуст, Україна
- Перегляди: 150
Коментарі
Та, як переконуємося, не всі динозаври вимерли. Не стало лише велетнів, а ось дрібні, самі вонючі, через недогляд землян, вижили. Та ще їх зі своїх рук не раз "годували" вони ж, самі земляни.
Цей вірш про нову генерацію українців, які готові поміняти безтурботне життя на обовя'зки патріота, воїна-захисника своїх родин, землі, країни, Батьківщини, миру...
Вірш заслуговує високої оцінки.