Ранок кривавий встає над моєю країною,
На бій виходимо: лик і лати хрестом осяяні.
Ми до битви готові, воля й рідні за спиною,
Землю-Матінку боронити з душею простреленою.
Запах землі та пороху, байдуже світло сонячне...
Війна – павутина вбиваюча - долі калічить горем…
Ніч з самотньою зіркою і земля, просякнута кров'ю,
Сльозами, молитвою тихою і материнським болем.
Черговий ковток повітря, сили докупи збираємо,
І буде цей бій важливим на полі жовто-блакитному.
Тримаємося лише суті, нікчемне все відкидаємо,
Обпалені полум’ям квіти – подих дому вдихаємо!
Багряним бинтом від крові наша душа перев’язана.
Втрати були великі, але ворога не личить боятися.
Ні кроку назад. Верх беремо лише Духа Силою,
Борітеся! Перемагають горді, а не жалісливі!
Нас писати не поспішайте у слабаки і каліки,
Долаючи рабство й неволю, рвали чимало кайданів,
Ми багато страждали від глуму, навали й свавілля,
Але настала доба - Доба безсмертних Героїв!!!
Вірші
Доба Героїв
- Автор: Тихон Михайлов, 12 років, Полтава, Україна, Науковий ліцей №3 , літературна студія "Перевесло"
- Перегляди: 809
Коментарі
Твір заслуговує на 5 зірочок. Вітаю!