Можливо поезія й вмерла,
а любов до того й не народилася:
Вона колись пульсувала у венах,
І спрага до слова була мила ця.
Погляд плутається у деревах —
Свободи мотиви — завчені,
Нам би просто пірнути у дзеркало
І очима хоч щось побачити …
Чим наповниться наша сутність,
Коли припиню здригатися?
Може поезія зовсім поламана,
Та любов у мені ще знайдеться!
Їй завжди було замало місця:
Між ребрами, під горлянкою,
Поки вирували нові революції,
Поки світ шукав потрібні інстанції,
Вона розливалася на губи трав,
Цілованих сахарським вітром,
Змагалася за нове життя,
Аби наповнити душу світлом.
Може поезія вмерла —
Під тиском шалених обставин,
Та щось таки виривалося
З підніжжя страшних гураганів...
Вірші
Любов у мені
- Автор: Єлизавета Пукас, 18 років - Полтава, "Перевесло"
- Перегляди: 149
