Ви подивіться, як трусить собака
Після купання краплини води?
Так і Земля позбавляється шлаку,
Нещадно стираючи наші сліди.
Тайфуни і повені, зливи, цунамі
Топлять людей як сліпих кошенят.
Ламають будинки, ніби карткові...
А люди не чують Землі німий знак.
Що нам сказати? Що справи погані?
Що кров із планети, мов п'явки, п'ємо?
Що шле катаклізми як покарання?
Земля "вантаж-200" — і ми помремо!...
Вся в землетрусах від гніву планета,
Палає вогнем — округ попіл, імла.
Бархани і дюни, піщані кушпели,
Де був колись ліс й веселкові поля.
Лик твій могильники віспою вкрили,
Шумить океан: це не хвилі — сміття.
Вбивають жадоба і війни уміло,
У ядерних виразках стогне Земля.
Чуєш, людино, на мить зупинися,
Глянь, як природа, кричить і благає.
Все, що навколо, живе й безпорадне,
Так допомоги смиренно чекає.
Щиро з любов'ю полинь до землиці,
Де трави шепочуть пісні на зорі,
Де квітнуть сади і натхненні життям,
Повернем планеті її святий храм!
Вірші
Вантаж 200
- Автор: Тихон Михайлов,12 років, Полтава, Україна, Науковий ліцкей №3, літературна студія "Перевесло"
- Перегляди: 130
