За столом, де папери й пил,
Сидить Рудченко, чиновник ставний.
Він мріє про вільне слово,
А мусить цифри підраховувати.
Вдень – канцелярія, сірість, гніт,
Вночі – перо, і думка лине вільно.
Два світи, що в ньому борються,
І рветься серце, прагне волі.
Він пише повісті й оповідання
Про людські долі, щастя й втрати.
І в них шукає він розради
Від чиновницької сірої пітьми.
Вечори довгі, тьмяно свічка горить,
І тіні танцюють на стінах кімнати.
Рудченко пише, і душа його летить,
В далекі світи, де мрії розквітають.
Він кидає виклик долі й суспільству,
Своїм пером бореться за правду.
І хоч тернистий шлях його й неблизький,
Він вірить, що здолає всі перешкоди.
Бо в ньому живе душа,
Що прагне творити й дарувати людям світло.
І навіть серед чиновницької задухи,
Він творить красу і шукає добро.
Вірші
Вечори чиновника Рудченка
- Автор: Артур Мірченко, учень 10 класу
- Перегляди: 90
