Ти славна, Полтаво, Вкраїни перлина,
Як квітка з каміння в зелених садах.
Колиска душі – ти моя батьківщина,
Над Ворсклою линеш на крилах, мов птах.
Століттями вперто красуня Полтава
Здіймалась з весною – натхненна земля.
Немов в квіт калини убралась дівчина,
У коси віночок легенд заплела.
Тут битви вели козаки волелюбні
З любов’ю і вірою в серці палкім,
Кували залізом і кри́цевим гартом,
Землі незалежність нащадкам своїм.
Коріння моє, що від віку до віку
Плекають сакральні джерельця твої,
І дім Котляревського, Біла альтанка,
Хрестами до неба і Бога церкви.
А скільки талантів у тебе, Полтаво.
Тут Лисенко, Пчілка і Сковорода –
Хранителі душ та натхнення святого.
До витоків лине правічна хода.
Дзвінким ароматом чарівних мелодій
Огорне вас співом Маруся Чурай.
Намистом із сяйва ясних самоцвітів —
Багатий Полтавський та батьківський край.
Ти вітер свободи у кронах високих
І спів солов’їний у тихих лугах.
Ти спогад про предків, про славу і долю,
Що зіркою сяє в майбутніх віках.
Тож квітни, Полтаво, у щасті й свободі,
Хай щедрість живе на квітучій землі!
Ти серце Вкраїни, коріння народу,
Міць духу, натхнення і наш оберіг!
Вірші
Полтаві...
- Автор: Тихон Михайлов, 13 років, Полтава, Україна, Науковий ліцей №3 , літературна студія "Перевесло"
- Перегляди: 278
Коментарі