У вирії космічних барв,
За обрієм тяжіння неба,
З уявою про світ Я грав,
У тому є така потреба.
Серед віків, відлуння днів,
Заплутало людей питання –
Що б ти дізнатися хотів?
Про космос? – Є таке бажання!
І гори книг, кінострічок,
Мотив один – все осягнути.
Багато в небі зірочок,
Хоч на одній з них зможу бути?
А відповідь: «Ти мрій, шукай!
Можливо, Ти розкриєш тему…»
Я ще малий, але, нехай,
Свою відкрию теорему!
І уявляю Я собі,
Що десь через тисячоліття,
Космічні будуть кораблі
Нормальним явищем століття.
А поки що в уяві все,
Та спокою не буде далі!
Пишу з думок своє есе
Про ці космічні магістралі.
Вірші
Мої космічні магістралі
- Автор: Ростислав Ворох, 15 років - Івано-Франківськ, Україна
- Перегляди: 237
Коментарі