І любо-любо нам дивитись,
Як наше літо розцвітає,
Як сонце гріє наші спинки,
А вітер листя підійма.
Тато ж на роботу
Поспішає, як на охоту,
Портфелика свого дає,
В якому грошей сума є.
По обіді мамка каже:
«Їсти ідіть, бешкетники малі».
А дітвора їй каже:
«Мамко, вечора лиш підожди».
Чекає мама годину, другу,
А на дворі все день та день,
Діти ж їсти хочуть дуже,
Але гуляти все нужніш.
Татусь іде додому,
Та йому усе видніш,
Як діти знову перелізли
Через паркан вишней поїсти.
А сусід їм каже, - «геть»,
Дітвора ж наїлась вщерть.
Сусідка собак пускає,
А хлопці все не йдуть.
Татусь підходить, каже:
«Гей ви, козаки малі,
Чому додому не йдете?»
А хлопці - нездужають іти.
Собака ж гавкає
Як з ланцюга зірветься,
А діти як рвонуть,
Паркан з собою загорнуть.
Додому ледь-ледь добігти
Спітнілі, змучені малі.
Мама з татом сказали:
«Роздягніться й сідайте ви за стіл».
А діти їм відповіли:
«Мамо, так, ми не можем
Борща з сметаною поїсти,
Бо репнуть наші животи».
Отак-от літо і минає
Серед безжурних, теплих днів.
А потім осінь настає,
Дітей до школи всіх зведе.
Вірші
Літо
- Автор: Олександра Мічко, 17 років - Мукачево, Україна
- Перегляди: 241
