Сміялась загадково сива злива,
Буденність вічна в мирі зацвіла,
Веселка кольорова і вродлива
Мелодією вітру ожила.
Чому ти зникла, неймовірна ниво?
Куди поділись землі і жнива?
Думками ми злітаєм особливо.
У вирі щастя – соловей співа.
Кружляють ніжно в небі ясні зорі,
Торкає шлях свобода молода,
Видніються кружальця в непокорі,
Без миру геть розпалась їх орда.
І лине сміх симфонією лісу,
Чудовим співом – доленька моя.
Простягне руку – золоту завісу
Краса могутня й сонячна твоя.
Коли лиш буде мир на цьому світі,
Прокинеться в мить небо голубе,
Тоді заграє спокій у зеніті,
Побачим в ролі сонечка себе.
І день у день ми будем разом жити,
В алеї слави плесо загуло,
Назавжди ми припинимо губити
Своє єдине, цінне джерело.
Вірші
Алея миру - мелодія душі
- Автор: Вікторія Яким, 15 років - Королево, Україна
- Перегляди: 313
Коментарі
Дякую!
Мені дуже подобається філософія. Дякую!