Про мир пречудовий, такий недосяжний
Поети писали: «Величний, звитяжний»,
Хіба ж то я можу своє щось додати?
Хоча, вже напевно вдається згадати.
Зоріє він вічно над долею сонця,
Воно ж, в свою чергу, в куточку віконця
Співає промінням про вічне кохання,
Що часом лунає як дивне мовчання.
Та мир не мовчить, він співає душею,
Малює світанком, пестить зорею,
Тлумачить чудові й палкі сновидіння
Й мелодію скрипки – серця тремтіння.
Він знає усе і не знає нічого.
Ні листя багряного, ні золотого,
Ні кві́ток пахучих у теплую пору,
Ні холоду в звуках сумного мінору.
Бо мир – це найкраще, що може лиш бути.
Він кожного дня завше з нами усюди.
І слухаймо голос ми чистого серця,
Тоді майбуття нас прекрасне торкнеться.
Вірші
Гармонія миру
- Автор: Вікторія Яким, 15 років - Королево, Україна
- Перегляди: 306
Коментарі
Дякую Вам
Щиро дякую!