І лине час невпинно, непомітно,
Мов сон солодкий я його знаходжу
Й тривожить душу, наче бій, гранітно.
До щастя, миру й доленьки підходжу
І все безглузде, що судилось мати
В житті прожити – з сумом я обходжу.
Залишу чорну смугу зачекати.
Покинь назавжди моє серце й душу,
Облудливу безмірність не скликати!
Вогонь пекельних слів забути мушу.
Чи зможеш і́скру ти страждань наскрізних
Згадати знов? Зізнатись всім я мушу.
Поглянеш враз на дно очей тих грізних,
Захочеш майбуття своє дізнатись.
Та не згадаєш суть причин залізних.
Терпляче й впевнено ти будеш підійматись,
Чекатимеш моїх укритих кроків
Та я не стану діл твоїх лякатись.
Якщо не зараз – через кілька років
У мирі разом будемо ми жити,
Горіти смаком бурхливих потоків
Не будем один одного судити
І забувати про любов святую
Теж не будем. Зможем зупинити
Все зло, яке між людьми я лиш чую.
І глянеш ти на мене вже інакше,
А я це гірким поглядом відчую.
Від сумнівів і сліз ми будем слабші.
І в гомоні і в щедрім квітнім полі
Цінуєш палко тепле щастя наше,
Бо мир – це відлуння щасливої долі!
Вірші
Солодкий смак миру
- Автор: Вікторія Яким, 15 років - Королево, Україна
- Перегляди: 388
Коментарі
Дякую гарно
Дякую щиро!
Так і є
Дуже гарно дякую
Щиро дякую! Дуже приємно, коли твої старання оцінюють. Спасибі