Осінь з вітром розмовляє,
Природа щиро так співає.
І листя перегукується враз,
Створюючи дивовижний образ.
Образ блаженної природи,
Невимовної та чарівної вроди.
Її безмежної краси,
Що заповняє ці ліси
Цього безмежного багатства,
Дивовижного земного царства.
Різноманітного своїм життям
І багатого їх невимовним чуттям.
Природа – це коли буяє,
Підростає та розквітає
Все земне п'янке життя,
Що покращує серцебиття.
Життя несуть бурхливі води,
Що ведуть там хороводи.
Пісні дзвінкі там ти почуєш,
Якщо їх серцем ти відчуєш.
Там пташки завжди співають,
Звірі між собою розмовляють.
Перегукуються різноманітні трави,
Пишаються різнобарв'ям заграви.
Там є дружною родина,
Коли спіткає лиха година.
Там не часто бувають гості,
Якщо не хочуть залишить кості.
Там чарівними є ріки.
Води їхні несуть ліки.
Могутніми є дерева.
Пружно б'ють джерела.
Коли на мить замирають звуки,
Ти не почуєш тут розпуки.
Коли ж на мить замирає серце,
Найгарнішим видасться озерце.
Вона є багатогранна,
Гарна і бездоганна.
Захоплює людей ця краса,
Котра ніколи не згаса.
Вірші
Поема про природу
- Автор: Олександра Мічко, 17 років - Мукачево, Україна
- Перегляди: 391
Коментарі
Красно дякую
Спасибі
Спасибі, моя хороша
Дякую. Можливо й вдасться
Вельми вдячна
Дякую