Вперше у "Творчій майстерні" вирішили розташувати поетичний твір Наталії Ковальської, талановитої української поетеси, членкині Національної спілки письменників України, досвідченого педагога і наставника творчої юні.
Редакція вважає, що вірш є довершеним і повчальним, як з огляду на віршований розмір, техніку, глибину і образність мови.
Радимо всім прочитати і написати коменарі.
МОВА МОЄЇ ЗЕМЛІ
Калинова і солов’їна…
Так, вона – не така, як всі:
Наче жайвір до сонця лине
Та купається у росі,
Наливається соком ягід
Та красою дівчат п’янить,
Прохолодою водоспадів
Охолоджує та дзвенить…
Хмар пір’їстих чарівна ніжність,
Хвилі, райдуги та жнива –
Все: потужність і дивовижність
Укладається у слова,
Що від серця ідуть до серця
Як рядочки пісень, думок.
Мова в нас із тобою б’ється,
Супроводжує кожен крок
Від народження до спомину,
Як історія чи проєкт.
В кожнім слові є Україна!
Мова – те, що завжди твоє.
Не забрати, не розтоптати
Неповторних пісень твоїх –
Проростуть крізь сніги та грати.
Слово, наче свободи вдих
Підіймає на подвиг воїв,
Заколисує немовлят.
Мову, створену із любові,
Народила моя земля
