Нещодавно в Ужгороді побачила світ поетична збірка «Земнобуття» Маріани Пак. У творчому доробку авторки - двадцята. Містить сто вісімнадцять поезій та чотири пісенні тексти. Талановита поетеса висвітлює невеликий фрагмент зі свого життя (земнобуття): події, роздуми, емоції, сприйняття чи не сприйняття навколишнього світу.
Тут знаходимо і зразки пейзажної, ліричної і громадянсько-патріотичної тематики.
Немає жодного сумніву, що збірка буде цікавою для вихованців Міжнародної академії літератури і журналістики та читачів Всеукраїнського літературно-мистецького журналу «Країна талантів» для дітей на юнацтва.
Поява на світ нової книжки - велика подія не тільки для автора, але й для шанувальників його творчості. З метою дистанційного навчання розташовуємо у "Творчій майстерні" - гроно нової поезії Маріанни Пак, знаної серед маліжан, як талановитої наставниці юні, членкині журі у номінації "Поезія" щорічного Міжнародного фестивалю юних талантів "Рекітське сузір'я". Дякуємо за подарований з автографом примірник збірки нашій редакції.
МАЛіЖ_Інформ
Маріанна ПАК, м.Ужгород
Земна циклічність
Нестримно, невгамовно все навколо
раптом зеленіє і розквітає,
бо небо нас теплом благословляє
і знову все верта на своє коло…
Бо на Землі заведена циклічність,
панують тут свої чіткі закони.
Цьому безсилі жодні перепони-
було так, є і буде завжди, вічно.
Тут все і кожен має свої межі:
весну міняє літо, зима.., осінь…
Так само і в людей: дитинства роси..,
цвіт юності.., плід зрілості.., кортежі
у вічність…Та не так уже все лячно,
бо всякий час в житті і у природі
хова свої принади і пригоди,
якщо сприймати все в житті цім вдячно.
Адже нас тут мало би і не бути-
у цій земній омріяній колисці.
І ми не бачили б калину у намисті
й не знали б, що кохати дуже круто!
Бо ж душі Всесвіту тому сюди і прагнуть,
щоб причаститись почуттям любові.
А потім знову, з Духом Святим в змові,
чекати на циклічність своє право.
Цей світ…
Цей світ, що видимий,- життя,
в яке не вписуюся змалку.
Бо щось роблю не до пуття,
існуючи в піщанім замку.
Та світ цей я боготворю,
бо в нім живуть слова і звуки,
якими дихаю й горю,
в яких знаходжу радість й муку.
Все інше-просто суета,
яка несе тягар пізнання,
вкорочуючи нам літа
із ранку долі – й до смеркання…
ххх
Напоєна сосновим духом,
вбираю звуків течію
і опиняюсь в тім раю,
де вже нема ні зла, ні смутку.
І в гармонійнім тім закутку
я оживаю…я живу,
від щастя мружачи брову,
напоєна сосновим духом…
