Здається, що ще ніби вчора маленька дівчинка вперше переступила поріг Червоноградської загальноосвітньої школи №1, але зараз я вже студентка І курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка… Так, минуло аж одинадцить незабутніх років, сповнених емоціями, враженнями та подіями, які зігріватимуть душу своїм ніжним теплом протягом усього мого життя.
Школа… Це слово звучить так рідно! Воно асоціюється з обличчями, які стали частинкою мого серця, адже кожна вчителька віддає своїм учням шматочок себе. Друзі. Саме в школі я навчилася відрізняти просто знайомих від людей, на яких дійсно можна покластися, зрозуміла, наскільки важливо мати справжніх друзів. Безмежно щаслива, що в школі їх все-таки зустріла.
Ці 11 років – це перші випробування, нові знайомства, перші перемоги, досягнення, злети та падіння, знання, веселощі та жарти.
Успіхи школи залежать як від учнів і вчителів, так і від директора. Дякую Олександру Олексійовичу Суханову за вміння вправно очолювати шкільний колектив, за постійну підтримку своїх талановитих учнів!
Хочу висловити подяку своїм батькам, адже без їхньої щоденної підтримки не змогла б досягнути таких успіхів. Вони завжди вірили в мене, і саме тому я долала всі труднощі та перешкоди. Також дякую всім своїм вчителям за витримку, турботу, за знання, які здобула з їхньою допомогою, за терпеливість, за те, що завжди старалися знайти відповіді на силу - силенну моїх запитань!
Я закінчила школу із золотою медаллю, здобула цьогоріч ІІІ місце у IV (фінальному) етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. За роки навчання в школі була удостоєна стипендії імені Тараса Шевченка, стипендії Кабінету Міністрів України та двічі отримувала стипендію Президента України.
Словами не описати, наскільки рідними стали мені всі, з ким я познайомилася в стінах школи. Дякую вам усім! Я ніколи не забуду все те добро, яке ви для мене зробили! Сподіваюся, що зможу іноді бачитися зі своїми однокласниками, намагатимуся частіше приходити до рідної школи, до вчителів… Усі ви стали частинкою мене, моєї душі. Горджуся тим, що є випускницею саме першої школи!
Я щиро вдячна своїй великій дружній родині МАЛіЖ. Найперше висловлюю подяку Василю Федоровичу Тарчинцю, нашому штурману, ректору, люблячому батьку юних творчих обдарувань України та зарубіжжя, за все те, що він щоденно робить для талановитих дітей! Я вже 8 років поспіль беру участь у Міжнародному фестивалі "Рекітське сузір'я". Це справжнє свято творчості, миру та дружби між багатьма країнами! Фестивальна ватра в Міжгір'ї щороку зігріває мене атмосферою затишку, а професійно проведені майстер-класи, нові знайомства, дружнє спілкування з давніми друзями та творчими людьми, краса гірських Карпат дарують натхнення на цілий рік.
У 2016 році я стала першим лауреатом Всеукраїнської дитячої премії імені Наталки Петренко та була визнана найкращим поетом України до 17 років. За цей час, відколи беру участь у Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське сузір’я», отримала Гран-прі в номінаціях «Авторська пісня», «Проза», «Журналістика», «Поезія», а спільно з червоноградськими МАЛіЖанами – у номінаціях «Літературно-мистецька композиція», «Дитяче та юнацьке радіо».
Щиро дякую всім, хто є частинкою МАЛіЖ, адже всі ми стали справжньою родиною. Про кожного з вас у мене є чудові спогади, які завжди зігрівають зсередини своїм теплом. Горджуся тим, що є членкинею МАЛіЖу!
Що ж, важко це визнавати, але я повинна рухатися далі. Упевнена, що знання та досвід, які отримала за цих 11 років, ще не раз стануть мені в пригоді на непередбачуваній стежині дорослого життя.
Ольга БУЧЕК, членкиня МАЛіЖ, студентка І курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засупниця голови Червоноградського відділення МАЛіЖ
Коментарі
Щасти тобі у житті і творчості.