10 квітня ц.р. Володимиру Ковалику, Почесному президенту нашого фестиваля, академіку МАЛіЖ, відомому поету, лауреату багатьох міжнародних літературних премій було б 100 років від дня його народження. Володимир Михайлович мав велику надію, що зустріне свій величний ювілей при повному здоров’ї, але не судилося - на 96-му році, у вересні 2017, він покинув цей світ і пішов на вічний спочинок до дружини Емілії, яка похована в України у селі Підгірне, неподалік м. Винники на Львівщині.
Ми не забули Вас, дорогий Володимире Михайловичу! Цей рік у нашій Академії оголошено Вашим роком – юні поети і прозаїки пишуть вірші, художники створюють чудові малюнки, продовжується творчий конкурс. Засновано також і ювілейну медаль «З нагоди 100-річчя з дня народження Володимира Ковалика», якою за активну громадську і творчу діяльність будуть відзначені керівники відділень, філій і осередків МАЛіЖ, усі хто сумлінно працює задля розкриття талантів юних обдарувань.
КОВАЛИКОВE ПОЛЕ
Поема
Присвята моєму другові,
поету, почесному академіку МАЛіЖ,
Президенту Міжнародного дитячого фестивалю
"Рекітське сузір'я", Герою Козацтва України
Володимиру КОВАЛИКУ
І. КРАСА СВІТАНКУ
Краса світанку
І свіжість ранку,
А сонце в танку:
Усе довкола аж іскрить;..
Дзеркальна мить, всесуща мить.
У барві сонячного ранку
Веселих розмаїть основа,
Природи дивна суть,
У щебеті птахів – її розмова,
Її та велич смерекова
Скипає мерехтом блакитних гір
І дивиться на мій Етер
Красою сонця її душа ранкова,
Карпатських гір душа,
Іскрить краса на диво пречудова,
Смаглявих тіл земна краса
І в ту красу вдягається моя уява,
І нею Безміру натхнення палахтить.
Ти поглядаєш зліва, справа,
Її краса тією величчю іскрить,
Її краса – незвична, загадкова
До царства вічного стремить,
Її душа така вже виняткова
В ранкових променях ярить.
Вона в сузір’ї гір
Таємним подихом бринить,
Любов’ю, ласкою бринить,
Як гір стрімких всесутність смерекова.
І. ДУША РЕКІТ
Душа Рекіт –
Смаглявий квіт –
Коваликове поле.
У повені розлогий світ –
І повне люду і не голе,
Барвистий цвіт –
Сусідів цвіт,
Барвистий…І не коле.
Іскрить, струмить, пахтить;..
І люду повне
Коваликове поле.
Збігають до потоків срібних,
З надверхів’їв в доли
Будівлі їх і їх стодоли.
Тільки гонта смерекова
Кров’ю пахне, квітне болем.
Скошене, не скошене;.. –
Ярий дзвін,
В травах росяних
Коваликове поле.
Радістю кипить,
Барвою ярить,
Ніжним голосом п’янить,
Розкішшю і пристрастю дитячою
Надить і п’янить.
І нагорода, замаяна Хрестом відваги
З подовгих літ, з далеких літ
На славу України віншує добрі справи
Коваликовим болем,
Коваликовим полем
II. ДУША РЕКІТ
З тяжкої праці, плідної на всі часи,
Посеред байстрюків і казематів,
Посеред геніїв-легенд легендою стає,
Героєм проти посіпакі,..
Зкам’янілу кров вінчають кістяки.
Довкруг Рекіт –
Зоряний цвіт
Святою вічністю іскрить;..
Роса іскрить, краса пахтить
І сяє спалахом суцвіть
Краса Карпат, смереки цвіть.
У нескінченну мить,
Благословенну мить
Усе летить:
Стіжки летять
І трави росяні пахтять
І наливають молочно-срібним сяйвом
Верхів’я і сади;..
Усе Міжгір’я з межи гір
Красою тне блакитний зір,
Поміж смереками людина й звір, –
Не стелиться ні вовчий, ні медвежий запах,
Не чути гір душею вір, лише нейронний запал;..
Карпатських гір душа –
Смаглява, веселкова,
Її душа ранкова
Палає, мерехтить,
Іскрою вічності пахтить.
Її нікому не скорить,
Не покорить ніколи і нікому: красу невинну, загадкову:
Вона всім Всесвітом палахкотить,
Всією радістю дзвенить
І живить світ і цвіт, і нас, і нашу мову.
Споконвіків до нас, як Безмір Птах летить,
Вдягає зоряну росу
Бурштинним спалахом суцвіть.
В оранжевих потоках сріблясто-синій зір
Вдивляється в небесне Око
З вершин землі, з Карпатських гір.
Душа Рекіт –
Смаглявий квіт –
Коваликове поле.
Коментарі
Автор: Іван Ісаєвич
15 квітня 2011
"Не зречусь ніколи" - Коваликів завіт.
"Заховатися од долі не судилось",
Бо мусив він увесь обійти світ,
Щоб нам, а не йому, у ріднім краї жилось.
А як воно любити землю ту,
Яка зруїнила колись його буття?
А він за неї випив би й отруту -
Вона ж йому скалічила життя.
А що для нього бачити хоч дах
Тієї хати, де зростав в людину?
Ішов сюди "немов зальотний птах",
Пив воду й тішився, що бачив УКРАЇНУ!