Такий шлях за два десятиліття пройшла наша маліжанка Ганна Кінаш. Вона народилася у мальовничому куточку Срібної землі – у селі Сойми, що на Закарпатті. Від своєї мами-вчительки довідалася, що у підполонинському селі Рекіти, влітку відбуватиметься перший фестиваль юних талантів «Рекітське сузір’я».
- Я хочу туди піти,- благала дівчинка свою матусю. Не могла вона їй відмовити, бо добре знала, що Ганнуся пише вірші і деякі із них навіть були опубліковані у районній газеті «Верховина» і колективній збірці юних поетів Міжгірщини, яку впорядкувала поетеса Віра Фесенко.
Того дня у Рекіти, немов гірські потічки, до урочища «Тисовець», що на краєчку села, потягнулися групи дорослих і дітей, яких на «Коваликовому полі» зібралося понад тисячі поціновувачів художнього слова .
І линули із фестивальної сцени щирі дитячі твори, які оцінювали у складі жури відомі письменники Закарпаття, лауреат Шевченківської премії, поет і прозаїк Петро Скунць, двомовний поет із Чикаго Володимир Ковалик, уродженець села Рекіт письменник Андрій Дурунда, його колеги письменники із Ужгорода: Василь Густі, Володимир Фединишинець і Василь Кохан .
Вірші Ганночки Кінаш, тодішньої третьокласниці, сподобалися не тільки оцінювачам, але і глядацькій аудиторії.
-Із сього дітвака, будуть великі люди, - мовила моя близька сусідка і родичка по батькові Марія Тарчинець.
Коли дівчинка зійшла сходинками зі сцени жінка-рекітчанка підійшла до неї, обняла міцно і подарувала букет квітів, яких нарвала прямо на полі.
Ганночка з нетерпінням, які і усі діти, чекала на оцінку їх творів журі. Другого фестивального дня їх оголосили і разом із подарунком Ганні Кінаш, особисто Петро Скунць, вручив Диплом другого ступеня у номінації «Поезія».
На сьомому небі від щастя була юна учасниця фестивалю і від того часу не пропускала жодної можливості брати участь у конкурсних змаганнях, надсилала свої поетичні і прозові твори до редакції «Сузір’я».
Дівчинка радо відгукалася на всі мої пропозиції – разом зі своїми друзями зустрічала на фестивальному полі із хлібом-сіллю творчі групи з багатьох куточків України і зарубіжжя, навіть з Ємену і Бразилії.
Немов гірська птаха наша маліжанка розправляла крила- здобула вищу освіту у Києві, знайшла улюблену роботу, але якби не була зайнята, завжди долучається до підготовки на проведення нашого фестивалю. А коли стало питання кого призначити моїм заступником, я ніскільки не сумнівався у Ганні Кінаш. Мої надії вона виправдала.
За моєї пропозиції і підтримки керівництва МАЛіЖ наша колега отримала належне визнання – професорське звання, яке є чудовим стартом для досягнення нових вершин на життєвому і творчому шляху.
Василь Тарчинець, ректор МАЛіЖ, заслужений журналіст України, письменник
From Schoolgirl to Professor
Such a remarkable journey, spanning two decades, was undertaken by our young talent, Hanna Kinash. Born in the picturesque corner of Ukraine’s Zakarpattia, in the village of Soymy, she grew up immersed in the beauty of her homeland. It was from her mother, a teacher, that Hanna first learned about the upcoming "Rekitske suzir'ya," a festival of young talents that would be held in the nearby village of Rekity.
"I want to go there," Hanna eagerly pleaded with her mother. Knowing her daughter’s passion for poetry, some of which had already been published in the local newspaper *Verkhovyna* and in a collective anthology of young poets from Mizhhirya, her mother could not refuse.
On that summer day, groups of adults and children, like mountain streams, made their way to the Tysovets Valley, located on the outskirts of Rekity, where over a thousand lovers of the written word gathered at the "Kovalyk Field." From the festival stage, sincere and heartfelt works of young writers poured out, judged by a panel of renowned Zakarpattia writers, including Shevchenko Prize laureate Petro Skunts, bilingual poet from Chicago Volodymyr Kovalyk, Rekity-born writer Andriy Durunda, and authors from Uzhhorod: Vasyl Husti, Volodymyr Fedynyshynets, and Vasyl Kokhan.
Hanna Kinash, then a third-grader, won the hearts of both the judges and the audience with her poetry. "This child is destined for greatness," my close neighbor and relative, Maria Tarchynets, remarked. When the young girl stepped down from the stage, Maria, a native of Rekity, approached her, gave her a warm embrace, and handed her a bouquet of flowers she had gathered from the field.
Like all the other children, Hanna eagerly awaited the judges' verdict on their work. On the second day of the festival, the results were announced, and to her great joy, Petro Skunts himself presented Hanna with a Second Degree Diploma in the "Poetry" category, along with a special gift.
Elated, the young festival participant was on cloud nine. From that moment on, she never missed an opportunity to compete, sending her poetry and prose to the editorial team of *Suzirya* magazine. She eagerly embraced every invitation, meeting creative groups from across Ukraine and even abroad, including Yemen and Brazil, with bread and salt, as part of the festival’s welcoming tradition.
Like a mountain bird spreading its wings, our talented alumna pursued higher education in Kyiv, found her dream job, and no matter how busy she became, she always contributed to the festival’s preparations. When the time came to choose my deputy, I had no doubt that Hanna Kinash was the right choice, and she proved me right.
Thanks to my recommendation and the support of the leadership at the Academy of Young Writers (MALiZh), our colleague Hanna received the recognition she deserved—earning the title of Professor, marking a brilliant start to reaching new heights in her life’s journey.
Vasyl Tarchynets, Rector of MALiZh, Honored Journalist of Ukraine, Writer
Коментарі