15 травня Україна відзначає День вишиванки — свято, яке з кожним роком набуває ще більшого сенсу, особливо у час важкого перебігу для нашої країни.
На полотні — хрестик до хрестика,
Візерунок — молитва і пам’ять.
У ній — і любов, і героїка,
І нашого болю безкраїсть.
Сьогодні вишиванка — це не лише елемент традиційного українського одягу. Це — живий символ нашої культури, нашої ідентичності, нескореного духу, національної пам’яті та єдності. Це те, що об’єднує українців у різних куточках світу, нагадуючи про спільне коріння, про спільну боротьбу.
У вишиванці — не просто краса,
А шрам душі поколінь.
У кожному шві — жива сльоза,
І слава нескорених синів і дочок країни.
Сьогодні ми вишиваємо свою Незалежність не лише нитками —ми вишиваємо її своїм життям, боротьбою, вірою, серцем, патріотичною позицією. Вишиванка стала символом спротиву, кодом гідності, який не здолати жодній темряві. У ній — біль і надія, пам’ять про предків і молитва за майбутнє.Наш кожен крок, як вишиті візерунки — малюють Незалежність у серці живім.
"Хрестиком — стежку до волі вишиєм,
Ниткою — гідність і віру зберем.
Бо код української нації — вишитий,
І його не здолати нікому… зовсім."
Ми глибоко вдячні нашим захисникам і захисницям, які щодня стоять на сторожі не лише нашої землі, а й нашої мови, культури, ідентичності, права бути собою. Саме завдяки їхній жертовності ми маємо змогу сьогодні одягнути вишиванку з гордістю, не соромлячись, не ховаючи — а навпаки, голосно проголошуючи свою належність до великого народу.
Дякуємо кожному і кожній, хто тримає не лише зброю, а й українське слово, українську пісню, українське серце. Нехай День вишиванки стане ще однією нагодою згадати, ким ми є, і за що ми боремось. Збережімо цей код. Передаймо його дітям. Пронесімо його крізь віки. Бо допоки живе вишиванка — живе Україна.
Катерина ГОВЕРА, керівник Івано-Франківської філії -відділення МАЛіЖ,
