З великим нетерпінням і трепетом у серці чекаємо величної та хвилюючої миті: оголошення результатів ХХІІ Міжнародного фестивалю юних талантів ,,Рекітське сузір'я». Хвилюються не тільки учасники всіх номінацій та вікових категорій, але і їхні батьки, вчителі, наставники, творчі керівники, рідні та друзі. Не менш хвилюються й засновники фестивалю, організатори, керівники відділень та журі конкурсу, яке наполегливо, вдумливо працювало впродовж кількох місяців.
Незважаючи на складні обставини в країні, наш фестиваль триває, відкриває нові таланти, знаходить, розкриває і підтримує творчу потугу підростаючого покоління, дитинство і юність якого припало на тривожний час пандемії та час війни.
Наш фестиваль і надалі відомий далеко за межами України. Нам шлють вітання з різних країн світу: США, Німеччини, Польщі, Азербайджану, Франції. Вітання фестивалю надійшло від депутата Верховної Ради України –постійного представника МАЛіЖ в українському Парламенті Олексія Гончаренка, Оксани Онучак, із-за океану - Сполучених Штатів Америки, Ірени Кручек м. Кракова (Польща), Світлани Дєлєскє, Литва, Ірина Шрамко і Єлизавета Пукас з Полтави, Михайло Жовнір, Марія Войтик, Вікторія Маковійчук із маліжанами Теплодара, Ігор Дах зі шахтарського Червогограда. Теплим словом привітав учасників фестивалю директор Міжгірського професійного коледжу, почесний професор МАЛіЖ, голова Закарпатської філії Міжнародного Центру ЮНЕСКО Василь Маринець.
Завершився фестиваль підбиттям підсумків, визначенням переможців та оприлюдненням кращих номерів у різних номінаціях. «Рекітське сузр’я-2025» МАЛіЖу – постійного члена Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО – уже відгомінюється меланхолійними, але такими неповторними дзвіночками-акордами. Його ж історія буде продовжена вже наступного року. Віриться, у мирній Україні.
Хай щастить і твориться! Успіхів Вам, здоров'я і мирного неба над нашою квітучою країною – країною юних талантів!
Ще довго не покидатимуть нас позитивні емоції, незабутні враження від перегляду трансляції цьогорічного фестивалю. За великого обсягу заключного відео, наша модераторка Беата Бурдун, не змогла розташувати окремим блоком вітання від багатьох поважних людей. Все це буде у наступному спеціальному випуску.
На фестивальному майданчику й досі палає ватра майбутнього ХХІІІ Міжнародного фестивалю юних талантів "Рекітське сузіря-2026". Своїм теплом зігріває нас і освтлює щасливу дорогу - перемоги над злом.
Нехай дарують мені пахощі життя, здоров'я та творчого натхнення.
І ось знову ранок у Міжгір'ї. Теплий, сонячний, привітний. Рушаю в гори, адже ще не встигла привітатися з ними як слід. Рушаю знайомою вулицею, підіймаюся давно знайомою стежкою. Навколо чудові краєвиди, пахуче різнотрав'я. Пригадую,як колись великим дружним маліжанським гуртом сходили на кичеру Уличну, пекли на вогні сало, слухали історичні оповідки, читали поезії. Нині тихо на вулицях, що ведуть до лісу... Ступаю поволі, надивляюся, намиловуюся навколишньою красою, придивляюся до людських обійсть, певна частина яких, попри вплив сучасної цивілізації, ще бережуть автентичні бойківські ознаки, особливо господарські будівлі.
Повертаюся назад, тримаючи в руках букетик лікарських рослин: цикорій, м'ята, полин, пижма. Вдихаю цілющі пахощі літа, пахощі, що несуть здоров'я та життя!"
І знову про Міжгірський професійний коледж
Наша фестивальна сцена впродовж 15 років, наша оселя не час проведення фесьивалю. Заходжу у музей історії МАЛіЖ, що міститься у тому ж виробничому корпусі, що і музей історії коледжу. Була присутня на відкритті обидвох музеїв, пам'ятаю, як поповнювався він щороку новими експонатами.
Ось лялька в українському народному одязі – пошитий майстринею із села Річки, ось тарілка з українським орнаментом - дарунок від делегації з Дружківки Донецької області, особливе місце займають відзнаки, одержані учнями коледжу на фестивалі ,,Рекітське сузір'я,, та їхні малюнки, подаровані коледжу після закінчення фестивалю.
Не оминаю і музей народного побуту, де знаходжу у книзі відгуків записи учасників фестивалю з різних літ. Приємна згадка. Вкотре оглядаю знайомі експонати, зразки народного одягу, господарське начиння, макети бойківських хат.
Згадую, з яким щирим неподробним подивом та захопленням розглядали кожен експонат учасники з Автономної республіки Крим, ретельно записували кожне слово екскурсовода, діалектну назву кожного предмета домашнього вжитку.
Де вони зараз? Що з ними? Відгукніться наші дорогі і рідні маліжани.
Ліліана КОСАНОВСЬКА, поетеса, членкиня Національної спілки письменників України, член журі у номінації «Поезія» Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я», коментатор-оглядач веб-ресурсу МАЛіЖ
