І горять ліхтарі, мов ялинки вогні чарівні,
Стукає віхола в шибку і снігом у вікна жбурляє.
Але нам, як в далекі дитинства безхмарного дні,
Свято віриться й досі в казковий прихід Миколая.
Зустрічаєм його, розшарівшись від сонячних мрій,
Забуваєм усе: і зажуру, й клопоти,і втому.
І ряхтить за вікном тихе сяйво зимових завій,
Що встеля Миколаю.дорогу до нашого дому.
А в сусідній кімнаті шепочуться нишком батьки -
Подарунки для нас із таємного сховку виймають.
Хоч дорослі ми вже, хоч одружені, та залюбки
У дитинство своє хоч на мить у той день повертаєм.
Ліліана КОСАНОВСЬКА. членкиня національної
спілки письменників України
