Коментатор-оглядач МАЛіЖ Тарас Лехман досліджує витоки святкування Святого Воскресіння Ісуса Христа. Сподіваємося, що прочитавши цю публікацію, довідаєтеся багато цікавого.
Все живе на землі воскресає!
За всіма церковними канонами, Великдень – найважливіше релігійне свято, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа. Святкують його три дні поспіль – від неділі до вівторка. А весь тиждень називають Світлим. Після закінчення Служби Божої священик освячує паску, яйця, ковбаску, шинку, сир, масло, крашанки, писанки... Вітати зі святом та христосуватися починають одразу після Богослужіння. А після освячення пасхального кошика обмінюються яйцями, крашанками, писанками. Перше яйце, яке отримали зі словами «Христос Воскрес!», за народним повір'ям, має найбільшу магічну силу.
Свято Воскресіння Ісуса Христа у народному побуті ввібрало в себе безліч давніх дохристиянських звичаїв і вірувань, пов'язаних з воскресінням природи після зимового сну. Тож Воскресіння Христове і радісне вітання «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» – це і вітання всьому сущому, природі. Кажуть: «На Великдень сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає...»
До цього дня в Україні завжди печуть паски - обрядовий хліб, печуть і солодку паску (особливо для дітей), готують сирну паску з родзинками. Добрий звичай – фарбувати крашанки і писати писанки. Серед орнаментів, за народною традицією, переважають геометричні, рослинні, тваринні та предметно-побутові (наприклад, віконця). Найпоширенішими є баранячі роги, огірочки, рожі, олені, коники, гусячі лапки, риби, дерево життя (нагадує тризуб), коло (символ сонця) тощо.
Писанкарство бере початок із сивої давнини. Писанку поправу називають символом зародження життя на землі. Легенди твердять, що з неї почався світ. З паски і крашанки починали великодній сніданок. Червону крашанку опускали у воду, якою вмивалися діти й дорослі, щоб «красними бути, гарними і здоровими».
Побутувало повір'я: висушені крихти й вершечок свяченої паски допоможуть від хвороб людині й худобі. На Галичині й у Карпатах сіяли крихти по городу, після чого мали вирости квіти «маруньки» (різновид ромашки), які також наділені цілющими властивостями. Одну з пасок тримали на столі протягом тижня, до Провідної неділі, щоб «добре родила пшениця».
Великодні свята годі уявити без дитячих ігор та забав, розваг, хороводів з веснянками та гаївками, у яких, з-поміж іншого, знову ж таки звучать вітання весні, воскреслій природі. Починалися вони, як правило, після спільної сімейної обідньої трапези, на церковному подвір'ї. А от молодь збиралася окремо на весняні вечорниці, так звані «вулиці». У неї були свої інтереси, звичаї та традиції. Не обходилося без дарування писанок і крашанок, у понеділок та вівторок, жартуючи, обливалися водою...
У свято Христового Воскресіння не змовкали церковні дзвони. Існує легенда: якщо люди перестануть писати писанки, вітатися та відповідати «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», дзвонити на Великдень у дзвони, то сатана полонить світ.
Великдень – це і час поминання померлих. Люди відвідують цвинтар, моляться на гробах рідних, близьких, знайомих, відправляють спільні молебні за участю священика. Зі спочилими у Бозі також вітаються «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».
Тарас Лехман,
коментатор-оглядач МАЛіЖ
Коментарі
Христос воскрес!
Воскресне з ним і моя Україна!
Божої вам усім благодаті і миру!