Якщо ми запитаємо в наших маліжан, якої події очікують вони найбільше, то всі скажуть: щорічного Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я». Традиційно він проводиться після завершення навчального року, у липні. До цього важливого й значущого літературно-мистецького дійства школярі, студенти та їхні наставники готуються впродовж року, у визначений час подають твори на конкурс і з нетерпінням очікують урочистого відкриття фестивалю та оголошення головами журі результатів оцінювання.
Цього року, як і минулого, керівництву МАЛіЖ та адміністрації Фестивалю поталанило проводити його у двох форматах – наживо й онлайн.
Готувала фестиваль дружна творча команда у складі досвідчених організаторів дитячої та юнацької творчості: Василь Тарчинець, Андрій Шекета, Ольга Урста, Беата Бурдун, Ганна Кінаш, голови відділень, філій та осередків, журі, громадські коментатори-оглядачі, численні партнери МАЛіЖ. Тому вдалося підготувати справжнє казкове диво-цьогорічний Фестиваль творчої юні.
Чекаємо ваших коментарів після перегляду відеотрансляції, яку зможуть подивитися всі охочі.
Хай крила натхнення допоможуть кожному учаснику реалізувати свої таланти, повчитися в інших, позичити майстерності в досвідчених, обійняти поглядом нашу славну Україну, представники якої об’єдналися під прапором МАЛіЖу у творче коло креативних!
Миру усім і добра зичить дружня маліжанська сім'я!
Фестивальний нарис
Ліліана КОСАНОВСЬКА, поетеса, членкиня Національної спілки письменників України, член журі у номінації «Поезія» Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я», коментатор-оглядач веб-ресурсу МАЛіЖ
І ось я уже в Міжгір'ї
Позаду дні, години, хвилини роздумів та вагань.
Позаду швидка рівна гладка дорога, мов це не три години, а якихось півгодини...
І несподівана зустріч з міжгір'янкою Іриною, котра теплим приємним словом згадує наш фестиваль, в якому кілька разів приймала участь. І справді, сама зауважую як бракує Міжгір'ю того щирого дитячого гомону, тих щирих дитячих усмішок і навіть легких пустощів. Місто, від того часу як не проводиться дитячий фестиваль, немов завмерло. Прямую знайомою вже багато літ вулицею, з трепетом душі зупиняюся перед ворітьми Міжгірського професійного коледжу, тоді ліцею, пригадуючи, як колись тут стрічали з хлібом-сіллю та народними музиками делегації з усіх куточків України та зарубіжжя, навіть далекої від нас Африки. Нині тут тиша. Проходжу подвір'ям, зупиняюся поміж будівлею коледжу та навчального готелю, завмираю, милуючись знайомими, рідними уже гірськими краєвидами і поринаю у спомини...
І у роздумах про наступні фестивальні дні...
Світанок
Новий день набирає сили, видається безхмарним і теплим.
Зустрічаємось, мов рідні, в обіймах, із Ольгою Урстою , Беатою Бурдун, Людмилою Федьо, іншими приємними особистостями із організаційно-знімальнеої групи. Тут є чудовий майданчик для відеозапису привітань, урочистої церемонії відкриття та закриття фестивалю.
Радісно вітаємось, обговорюємо план робити на сьогодні.
Милуюся чарівними гірськими краєвидами, вдихаю запашне повітря, насичене ароматом трав. Усі зосереджені, тривають останні приготування до зйомок. Готуюся і я, перегортаючи сторінки своєї поетичної книжки, вибираю найбільш вдалого і відповідного до фестивалю вірша. Нарешті і моя черга: на узвишші під яблунею якось по особливому натхненно читаю поезії. Вийшло. З першого разу. Це тішить.
Наближається до полудня. День видався спекотним і бажається усім прохолоди.
Ще вчора перейшлася над ріку Ріка знайомим підвісним містком і зауважила що цьогоріч вода у ній особливо чиста і сама ріка повноводна, як ніколи раніше..
Тому пропозиція поїхати недалеко від міста помилуватися гейзерами і скупатися була схвально зустрінута всім товариством.
За якихось півгодини ми вже на місці. Роззираємось, облаштовуємось. Ось, перші сміливці одразу ж стрибнули до води й попливли.
Нам трохи не пощастило, гейзери, припинили свою роботу якраз перед нашим прибуттям, отож довелося чекати 3,5 години, аби помилуватися тим природнім дивом.
І це нам вдалося.
Чекаючи на появу струменя води з гейзеру, запізнилася з молодими жінками, що були тут разом зі своїми дітьми. Вони з Міжгір'я і з особливим захопленням згадують про про фестиваль, це величне кількаденне мистецьке дійство, що скликало до себе мешканців цілого містечка, не тільки молодь. І трохи сумують, що вже декілька років поспіль, за карантину і війни, не проводиться в Міжгір'ї
Повертаємось до своїх тимчасових осель, сповнені фізичної міці та душевної наснаги і творчого піднесення.
Завтра новий день для праці та творчості.
Біля віковічного велета-дуба
З раннього ранку знімальна група фестивалю посилено готується до чергових зйомок.
Користуючись нагодою, вирушаю на невеличку екскурсію- спогад місцями МАЛіЖ та його фестивалю в Міжгір'ї.
Ось пам'ятка природи понад 500-річний дуб, що росте і міцно ще стоїть майже при в'їзді до Міжгір'я.
Місце щорічного творчого паломництва учасників фестивалю. З особливою шанобливістю вклонялися зеленому красеню і робили коло нього пам'ятне фото усі, без винятку, делегації учасників фестивалю, що прибували у Міжгір'я з різних міст України та зарубіжжя.
Нині біля дуба тільки я одна, стою і згадую, і мої роздуми раз по раз перериває гул автомашин, що проїзджають поруч. І одразу ж пригадується, як усі ми великою маліжанською родиною, кількома делегаціями одразу прямували на фестиваль електричкою до міста Воловець, а там нас зустрічали автобуси ,,Школярик,, , якими їхали до Міжгір'я , зупиняючись по дорозі біля джерел мінеральної води і Келечині, біля пам’ятника Президента Карпатської України Августина Волошина та Соймах, біля мінерального джерела санаторія «Верховина».
Годі тоді було зупинялися, біля дуба. Тут роздоріжжя і досить інтенсивний рух міського транспорту, а тому приходили до велета пішки знімкувалися на пам'ять.
Майже навпроти будинок в котрому мешкав відомий поет, колишній редактор районного радіо, член Національної спілки письменників України Василь Кохан. Мені пощастило на особисте знайомство з цим поетом і на книжку з дарчим написом та напутнім словом.
Ось далі будівля колишньої Міжгірської райадміністрації та райради. Сумом віє від цієї будівлі.Це ж.саме можна сказати про Міжгірський будинок культури, на сцені якого у 2009 році відбувалася церемонія нагородження , а зараз ця будівля-запустка і нікому до цього справ немає. Дивно , що за такий коротки час він так опустів?
На жаль, Міжгір'я уже не райцентр, а колись у 2007-2008 роках у цьому приміщенні ( актова зала) відбувалися всі фестивальні заходи, аж до того часу коли ми зробили свою розбірну сцену за допомогою директора Міжгірського ліцею Василя Юрійовича Маринця та його майстрів виробничого навчання. Відтак, наш фестиваль відбувався на майданчику цього навчального закладу, нас частували запашними верховинськими стравами із похідної кухні. В навчальних аудиторіях журі оцінювало конкурсні твори, відбувалися майстер-класи і лунали радіопередачі студії "Червона калина". Власнороуч ми , разом з дітьми робили паперову газету, яка була кілька десятків метрів, відвідували етнографічний музей і два музеї ліцею і МАЛіЖ, які теж розташовані саме тут. Ввечері відбувалися дискотеки, усі співали пісні, які тільки знали і могли виконувати, особливо народні.
І знову зустріч
Біля пам'ятнка Тарасові Шевченку- приємна несподіванка: випадкова зустріч з моєю вчорашньою попутницею в автобусі Іриною Гандзелюк. Вона учасниця фестивалю в номінації проза та поезія ще з, доміжгірських часів, коли фестиваль проводився в селі Рекіти на Коваликовому полі. Жаль, дуже тепер це не здійсненна мрія.
Далі буде...
Ліліана КОСАНОВСЬКА, поетеса, членкиня Національної спілки письменників України, член журі у номінації «Поезія» Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я», коментатор-оглядач веб-ресурсу МАЛіЖ
Коментарі
Фестиваль Рекітське Сузір'я, що гуртує людей, запалює творчість і несе світло слова крізь простори і покоління. Дякуємо всім, хто організовував та долучився до фестивалю.
Поміж гір і надій лунає пісня, ллються побажання, як джерело натхнення — віват, Фестивалю! У добру путь — з вірою, з любов’ю, з теплом.
За цим дійством — безсонні ночі, сотні робочих годин, доброта волонтерів, самовідданих педагогів, які, попри невеликі зарплати і скромні ресурси, мають величезні серця.
У нас не завжди є професійна відео- й фотоапаратура, але ми маємо головне — щире бажання зробити світ кращим для дітей і батьків.
Вдячність кожному з вас — хто творить за кадром, хто палає у кадрі, хто вкладає душу. Ви — серце й сила цього фестивалю. Ви — обличчя МАЛіЖ, що зростає разом з майбутнім України і світу.