Через тиждень після свята Пресвятої Трійці і завжди у понеділок – перший день Петрового посту (у народі – Петрівка). Цьогоріч він розпочинається 8 червня і завершиться 29 червня, у свято Петра і Павла. Його тривалість не є стабільною, оскільки залежить від «рухомого» свята Великодня.
Як й інші пости, Петрівка характеризується забороною розваг, гучних забав та обмеженням у споживанні їжі, зокрема м’ясних страв. Але щодо харчування, то такого не завжди дотримувалися, бо важка фізична праця потребує калорійної їжі, аби людина відновила сили та енергію. Ідуть жнива, сінокіс...
Колись напередодні Петрівки (у неділю) справляли «петрові запусти» і «проганяли шуліку» - хижого птаха, який полює на домашню птицю. Не раз це робили у корчмі. Щоб «прогнати шуліку», розмахували руками, вигукували, імітуючи, що відганяють хижака, зав’язували йому очі (для цього обирали з-поміж себе «шуліку»), аби той не бачив курчат.
У перший день Петрівки справляли «похорон Ярила», поганського бога, що уособлює родючу силу весняного сонця. За давніми віруваннями, Ярило ходив по полях у білому вбранні з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся. Перед Петрівкою він помирає. Свою місію Ярило виконав сповна, зростив хлібні злаки. Однак весною Ярило знову народиться. І так з року в рік... Це своєрідне відображення духовного і життєвого циклів відродження. (Помремо і воскреснемо).
Молодь відзначала цей похорон веселими забавами, співала інтимних пісень. Після Петрівки можна справляти весілля.
Дівчата у понеділок (так само перший день Петрівки) пускали на воду клечальні вінки, які сплели ще напередодні Зелених свят.
Побутує вірування, що першого дня Петрівки відбуваються «звірячі ігри», «гульбища», тому до лісу ходити небезпечно.
За синоптичними спостереженнями, на Петрівку, як і на липень, припадають найспекотніші дні у році.
У народі кажуть:
-У Петрівку ніколи не холодно, але голодно.
-Не шукайте затінку у Петрівку.
-Хто у Петрівку ледарює, той взимку хліба просить.
-У Петрівку не ледарювати, а працювати.
