Християнська антропологія і моральна відповідальність науковця: освітній підхід у добу техносфери, Таку проблему досліджує науковець Микола Рубан.
У добу стрімкого розвитку науки, цифрових технологій і штучного інтелекту питання відповідальності науковця перестає бути абстрактною темою академічних дискусій і набуває безпосереднього суспільного значення. Технологічні рішення сьогодні формують не лише економіку чи інфраструктуру, а й спосіб мислення людини, її уявлення про свободу, гідність і межі допустимого. Саме тому дедалі актуальнішим стає пошук освітніх підходів, здатних поєднати науково-технічний прогрес із моральною відповідальністю та цілісним баченням людини в умовах сучасної техносфери.
Одним із дослідників, чия науково-освітня діяльність зосереджена на цій проблематиці, є член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, доктор богослов’я, доцент Чернівецького православного богословського інституту Микола Рубан. У своїх працях він послідовно розглядає техносферу не як нейтральне середовище застосування технологій, а як простір морального вибору людини, де наукова і технічна діяльність безпосередньо пов’язана з відповідальністю перед суспільством і майбутніми поколіннями.
Цей підхід концептуально оформлений у розробленій ним освітньо-дослідницькій методології Logos&Techne, яка поєднує християнську антропологію, етику науки і технологій та педагогічні принципи сталого розвитку. На відміну від традиційних курсів з етики чи філософії науки, методологія Миколи Рубана орієнтована на інтеграцію гуманітарного виміру безпосередньо в підготовку здобувачів технічних, природничих та економічних спеціальностей.
Чернівецький православний богословський інститут у сучасному освітньому просторі України функціонує не лише як богословський навчальний заклад, а як багаторівнева академічна екосистема, що поєднує гуманітарну, психологічну, педагогічну та прикладну підготовку. Інститут здійснює підготовку фахівців на рівнях бакалаврату, магістратури, аспірантури й докторантури, реалізуючи освітні програми, які охоплюють клінічну психологію, духовно-психологічну реабілітацію, педагогіку, суспільно-гуманітарні дисципліни, а також використовують сучасні інформаційні технології та цифрові освітні інструменти. Наявність комп’ютерних класів, центрів новітніх інформаційних технологій, дистанційних форм навчання та міждисциплінарних навчальних модулів дозволяє інституту інтегрувати гуманітарне знання у ширший контекст сучасної техногенної цивілізації та професійної підготовки фахівців різного профілю.
Саме в такому освітньому середовищі сформувався та отримав практичну реалізацію міждисциплінарний підхід Миколи Рубана, науково-освітня діяльність якого поєднує богословську антропологію з досвідом роботи у технічній та індустріальній сфері. Його професійний шлях включає багаторічну діяльність у системі АТ «Укрзалізниця» та роботу з промисловими й інфраструктурними об’єктами, що дозволило йому осмислити технологічні процеси не лише теоретично, а й з позиції практики. Паралельно з професійною діяльністю у технічній сфері Микола Рубан здійснював активну просвітницьку роботу, зокрема організовував науково-освітні заходи та конференції для студентів технічного профілю, спрямовані на осмислення історії вітчизняної науки і техніки як чинників формування професійної ідентичності та відповідального ставлення до спеціальності.
Важливе місце в цій діяльності посідала співпраця з Луганським обласним об’єднанням Всеукраїнського товариства «Просвіта», у межах якої фундаментальні засади краєзнавства, історії, української культури, науки і техніки використовувалися як інструмент морально-етичного виховання майбутніх фахівців. РоботаМиколи Рубана охоплює український і американський академічний простір. Зокрема навесні 2025 року він був обраний дійсним членом OrthodoxTheologicalSocietyinAmerica – однією з найбільших богословських асоціацій, що об’єднує провідних дослідників православної традиції на міжнародному рівні.Поєднання технічного досвіду, просвітницької практики, гуманітарного аналізу з академічною роботою стало підґрунтям для формування методології Logos&Techneяк цілісного освітнього підходу, що розглядає техносферу як простір моральної відповідальності людини.
Наукові результати та авторська методологія Миколи Рубана вже стали предметом експертного обговорення в наукових та освітніх установах. Його монографічні дослідження розглядалися на засіданнях університетських кафедр як основа для оновлення навчальних програм і силабусів гуманітарних дисциплін. У процесі цього обговорення було відзначено, що запропонована ним модель дозволяє поєднати історико-філософський аналіз науки і техніки з практичними завданнями формування духовно-моральних компетентностей студентів.
В основі авторської методології Миколи Рубана лежить цілісне бачення людини як образу Божого, покликаного до відповідального співтворення в межах техносфери. Вихідним пунктом цього підходу є критика технократичної моделі освіти, у якій підготовка фахівця зводиться переважно до набору функціональних компетентностей і технологічних навичок. Натомість пропонується антропологічно орієнтоване розуміння освіти, де знання, етика та особистісний сенс утворюють єдину цілісність. Освіта в такому підході розглядається не лише як передача інформації, а як процес формування відповідальної особистості, здатної усвідомлювати моральні наслідки власної професійної діяльності.
Методологія спирається на християнську антропологію та холістичну філософію освіти, згідно з якими людина мислиться як єдність розуму, волі, ціннісних орієнтирів і внутрішньої мотивації. У педагогічному вимірі це означає поєднання раціонального аналізу з духовною та етичною рефлексією, роботу з питаннями сенсу професійного покликання, відповідального вибору та особистої відповідальності. Важливе місце посідає осмислення техносфери не як нейтрального інструментального середовища, а як простору моральної відповідальності, у якому наукові й технічні рішення безпосередньо впливають на людину, суспільство та майбутні покоління.Концептуально ця методологія спирається на теорію ієрархії сутнісних сил людини, розроблену луганським філософом, професором Володимиром Сабадухою, яка дозволяє осмислити освітній процес як поетапне розкриття особистісного, морального та духовного потенціалу людини у професійній діяльності.
У межах цієї методології використовуються педагогічні інструменти, спрямовані на розвиток внутрішньої мотивації та здатності до морального судження: аналіз етичних кейсів сучасних технологій, зокрема штучного інтелекту, інженерії та цифрових систем; моделі екзистенційної відповідальності; переосмислення класичних ідей розвитку особистості – від зовнішньої мотивації до свідомого служіння істині й добру. Ці підходи інтерпретуються в контексті православної традиції, з урахуванням духовно-аскетичної спадщини та логотерапевтичного бачення формування сенсу людської діяльності за теорією легендарного австрійського психотерапевта Віктора Франкла (26.03.1905 – 02.09.1997†).
У практичному вимірі зазначені принципи реалізуються в авторському навчальному курсі Миколи Рубана «Богослов’я техносфери», який викладається на магістерському рівні. Курс поєднує теоретичні засади методології з аналізом конкретних освітніх і професійних кейсів, пов’язаних із сучасною наукою, технологіями та інженерною діяльністю. Він пропонує студентам модель осмислення власної професії крізь призму моральної відповідальності, свободи вибору та людської гідності, переосмислених у горизонті християнського бачення науки і техніки. Таким чином, методологія постає не як абстрактна теоретична конструкція, а як прикладний освітній інструмент, адаптований до підготовки фахівців в умовах сучасної техногенної цивілізації.
У фокусі досліджень Миколи Рубана перебуває і питання формування внутрішньої мотивації та відповідального ставлення до професійної діяльності. Він наголошує, що сучасний науковець або інженер має усвідомлювати не лише технічні наслідки своїх рішень, а й їхній антропологічний та етичний вимір. Саме тому його методологія розглядається як перспективна основа для розвитку нових освітніх курсів, присвячених проблемам духовності, етики науки і техніки в умовах сучасної техногенної цивілізації.
Окрему увагу викликає те, що розробки Миколи Рубана використовуються не лише в межах одного навчального закладу. Його освітні матеріали та методичні рекомендації застосовуються в навчально-методичній роботі низки закладів вищої освіти, зокрема під час підготовки як майбутніх викладачів богослов’я, так і фахівців технічного профілю. Окремим напрямом його діяльності стали консультації для AI-стартапів щодо етичних, антропологічних та освітніх аспектів застосування штучного інтелекту в системі вищої освіти, зокрема у роботі зі студентами та освітніми платформами університетського рівня.Такий міжінституційний характер впровадження свідчить про універсальність і практичну цінність запропонованого підходу.
Отже, запропонований Миколою Рубаном підхід актуалізує ключове для XXI століття питання: ким є людина в техносфері – лише виконавцем технологічних процесів чи відповідальним співтворцем, здатним нести моральну відповідальність за наслідки власної діяльності. Інтеграція християнської антропології та етики в освітній простір відкриває можливість формування фахівця, для якого професійна компетентність невіддільна від внутрішнього морального вибору. У цьому контексті особливо промовистими звучать слова Євангелія:«Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душі своїй зашкодить?» (Мф. 16:26).Саме це запитання сьогодні стає викликом не лише для окремого науковця чи інженера, а й для всієї системи освіти, яка покликана формувати не лише фахівців, а відповідальних і зрілих особистостей.
Анна КІНАШ, професор МАЛіЖ, заступник генерального директора фестивалю, Директор Департаменту зв'язків зі східними областями України та м. Києва, член Національної спілки журналістів України, капітан Козацтва України.
