Наші предки образно тлумачили, що між порами року стоїть мур. Але в кожному мурі є ворота або лаз. От і зима проходить через ті ворота після осені. Такими ворітьми для зими можемо назвати грудень.
-Грудень – ще не студень, у лютому буває холодніше.
-Грудень зиму проводить через ворота.
-Грудень – ворота зими.
-Не хотів влітку спеки, а взимку не хоче морозу.
-Грудень – не май, тому ще до грудня про валянки подбай.
-Грудень і грудить, і землю не будить.
-Прийшов грудень – приніс сон зимовий.
-Взимку всім хочеться спати, щоби снігу не топтати.
-І у свято, і у будень буває сумним грудень.
-Снігур свистить – зиму зове гостить.
-Літо біжить, а зима плентається.
-Спитає грудень, що ти влітку припас.
-Перша сипучка – ще не санний шлях.
-Грудень – стужайло.
-Грудень у білий кожух всю землю одягнув.
-Сім років зима по літу, і сім років літо по зимі.
-Не для літа хату будують.
-Осінь – велика, а зима – довга.
-Зима довга і холодна, а ще буває голодна.
-Грудень і замостить, і заморозить, а саням ходу не дасть.
-У грудні днина куца.
-У грудні без кожуха, що влітку без корови.
-Як сніг піде і як він ляже, так літо хліборобу про врожай скаже.
-Довгі сухі ялинкові гілочки на метіль згинаються, а на ясну погоду вирівнюються.
-Сіється пороша крізь сито – влітку вродить неабияке жито.
-І не дуже мороз дошкуляє, а стояти не дозволяє.
-Грудень снігом тішить очі, а мороз пече вуха.
-У грудня день недовгий, та мороз дошкульний.
-У грудня два друга – заметіль та хуга.
