12 грудня – свято Спиридона.
У народній уяві його вважають захисником людей від темних сил, насамперед відьом. Він постає в образі молодого парубка, якого відьми хотіли спалити живцем на хресті. Але за допомогою молитви до Бога він вдало протистояв їм. Це – суто українська прадавня язичницька легенда, у якій згадується і про Лису гору, що в Києві.
Хоч ночі ще довгі, однак цей день знаменує, що незабаром (з 22 на 23 грудня) відбудеться поворот сонця на літо, а зими на мороз. Саме з дня Спиридона люди активно готувалися до Різдвяних свят: прибирали у хатах, купували обнови, кололи поросят, щоб мати на столі свіжину. Парубки й дівчата мали ще й такі приємні клопоти: потрібно було подбати про костюми, маски та іншу атрибутику для різдвяного вертепу, дні Меланки. У винайнятій хаті вечорами збиралися на вечорниці-репетиції.
Народні прикмети:
-Якщо Спиридонів день ясний, тоді 1 січня буде ясна погода.
-Який Спиридон – такий Новий рік (Василь).
-Звідки вітер на Спиридона – звідти буде у березні.
-Якщо на Спиридона небо похмуре, сонця мало, нема морозу – Новий рік доведеться зустрічати за похмурої погоди, буде відлига.
-Ранок сонячний, але без морозу – поспішати з ранньою сівбою не варто, бо весна людей обманить.
