25 грудня – Різдво Христове, одне з головних християнських свят на честь народження Ісуса Христа. (З 1991 року в Україні воно відзначається офіційно, на державному рівні).
У Київську Русь свято прийшло разом із прийняттям християнства. Оскільки у часі збігалося з давньослов’янськими зимовими святками, то згодом злилося з ними в єдиний цикл. Не позбавляючись глибокого церковного значення, Різдво перетворилося на яскраве народне святково-обрядове дійство. Поряд з театралізованими (вертемними) відтвореннями євангельських оповідань про чудесне народження Ісуса Христа сюди ввійшли і старослов’янські колядки (здебільшого хліборобського змісту), ворожіння, ходіння від хати до хати з різдвяними піснями і тими ж колядками, віншуваннями, частуванням гостей, подарунками дітям.
У цей день Церква забороняє людям працювати (хіба що в разі крайньої необхідності та в ексренних ситуаціях), порушувати урочистості якоюсь роботою. Ця заборона відобразилася і в народних віруваннях. В Україні можна часто почути легенду про плями на Місяці. Кажуть, що то старший брат молодшого брата на вила підняв. Не хотів такого трафунку, та сталося... При цьому деталізують, що старший брат на Різдво Христове брав вилами сіно в стодолі, а там, у сіні, відпочивав молодший брат. Ось і взяв він його на вила разом з сіном. Бог за це поставив його, брата-убивцю, на Місяці людям на пострах.
У давнину цього дня наші предки-язичники святкували «похорон» Зимового Сонця, а вітали народження Весняного-Літнього. Адже з 25 грудня світло прибуває, темної ночі меншає.
Народні прикмети:
-Мороз на Різдво – зима далі буде холодною.
-Ясний місяць на стійку погоду, як правило, на морози.
-Багато зірок на небі – на врожай огірків і горіхів.
-Сира погода на Різдво – далі зима буде з відлигами.
